РОЗДІЛ 2
МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ І ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ
2.1. Клінічна характеристика обстежуваних хворих
Відповідно до мети і завдань роботи обстежено 147 пацієнтів на ІХС
післяінфарктний кардіосклероз та 15 здорових осіб контрольної групи. Вік хворих
на післяінфарктний кардіосклероз коливався від 39 до 79 років і становив у
середньому (59,2±0,8) років. Серед обстежуваних було 106 чоловік та 41 жінка.
Діагноз післяінфарктний кардіосклероз встановлювали у відповідності з
рекомендаціями Асоціації кардіологів України (2000) на підставі даних анамнезу
(перенесеного раніше ІМ), оцінки клінічних ознак, даних ЕКГ, включаючи
ретроспективний аналіз, ехокардіоскопії та відсутності біохімічних маркерів
некрозу міокарду. При визначенні стадії СН керувались рекомендаціями робочої
групи з СН Української асоціації кардіологів (2006), а також виділяли
функціональні класи (ФК) згідно критеріїв Нью-Йоркської асоціації серця (NYHA).
Діагностика порушень ритму та провідності серця здійснювалась у відповідності з
рекомендаціями Української асоціації кардіологів (2000). При постановці
діагнозу дисліпідемії використовували клінічну класифікацію Українського
наукового товариства кардіологів (2007), класифікацію ATP ІІІ (2001) та за D.
Fredrickson (1970).
Критерії виключення пацієнтів із дослідження були наступні: гострий коронарний
синдром протягом останніх трьох місяців, післяінфарктний кардіосклероз у перші
6 місяців, важка ниркова і печінкова недостатність, загострення хронічних та
наявність гострих запальних захворювань, вторинні артеріальні гіпертензії,
гемодинамічно значні клапанні вади серця, СН ІV ФК.
У 67 обстежених хворих (45,6 %) в анамнезі був Q-ІМ.
Передньоперего-родково-верхівкова локалізація відмічена у 38 (56,7 %)
пацієнтів, нижньо-бокова – у 25 (37,3 %), повторні у 4 (6,0 %). Вісімдесять
(54,4 %) хворих перенесли без Q ІМ (55,1 %). Тривалість захворювання становила
(6,3±0,5) років.
На початку всі пацієнти були поділені на 2 групи в залежності від наявності
порушень пуринового обміну. У І групу включено 106 хворих, в яких
післяінфарктний кардіосклероз поєднувався з ГУ (0,59±0,06) ммоль/л, а в ІІ – 41
хворий без ознак підвищення понад допустиму норму в крові рівня СК -(0,32±0,05)
ммоль/л. У І групі було 82 чоловіків і 24 жінки, що становило відповідно 77,4 %
і 22,6 %. Середній вік пацієнтів склав (57,3±1,5) років, при чому для чоловіків
він становив (56,3±0,3) років, а для жінок – (59,8±0,3) роки. Тривалість
захворювання в цій групі становила (6,3 ±0,3) років. У 65 (61,3 %) осіб в
анамнезі був Q ІМ, серед них у 35 (53,8 %) – з передньою локалізацією рубця, у
23 (35,4 %) – нижньою, у 7 (10,8 %) – були два ІМ. У 41 (38,7 %) пацієнта в
анамнезі був без Q ІМ. Післяінфарктна хронічна аневризма ЛШ сформувалась у 7
пацієнтів (6,6 %). П’ятьом пацієнтам проведено коронарографію і аортокоронарне
шунтування, з них трьом із післяінфарктними аневризмами виконано
аневризмектомії. Стабільну стенокардію напруги ІІ ФК діагностовано у 26 хворих
(24,5 %), ІІІ ФК – у 66 (62,3 %). Серцеву недостатність ІІ А ст. переважно за
лівошлуночковим типом виявлено у 80 хворих (75,5 %), ІІ Б ст. – у 26 (24,5 %)
пацієнтів. Толерантність до фізичних навантажень у 69 (65,1 %) пацієнтів
відповідала ІІ ФК, у 37 (34,9 %) – ІІІ ФК по NYHA.
При аналізі порушень ритму і провідності за даними ЕКГ постійну форму ФП
виявлено в 11 (10,4 %), пароксизмальну – у 5 (4,7 %) пацієнтів.
Суправентрикулярні екстрасистоли (СЕС) реєструвались у 18 (17,0 %) хворих,
шлуночкові (ШЕС) – у 23 (21,7 %). Порушення атріовентрикулярної провідності
виявлено у 4 (3,8 %) хворих із AV блокадою І ступеня і 2 (1,9 %) – із
транзиторною AV блокадою ІІ ст. Мобітц І. Порушення провідності в системі Гіса
– Пуркіньє представлено наступним чином: повна блокада лівої ніжки пучка Гіса
(БЛНПГ) – у 21 (19,8 %) пацієнтів, блокада передньої гілки лівої ніжки пучка
Гіса (БПГЛНПГ) – у 45 (42,4 %), блокада задньої гілки лівої ніжки пучка Гіса
(БЗГЛНПГ) – у 4 (3,8 %), блокада правої ніжки пучка Гіса (БПНПГ) – у 31 (29,2
%). В одного хворого в анамнезі була раптова клінічна коронарна смерть
аритмічного генезу (фібриляція шлуночків).
Серед супутньої патології виявлено наступні нозології: АГ - у 81 осіб (76,4 %),
залишкові явища після перенесеного інсульту – у 4 хворих (3,8 %), цукровий
діабет 2 типу в стадії субкомпенсації – у 21 (19,8 %), подагру (подагричний
поліартрит) – у 7 (8,5 %), остеоартроз із переважним ураженням колінних
суглобів – у 9 (8,5 %) осіб. Характерною рисою даної групи було наявність
аліментарно-конституційного ожиріння: ІМТ у середньому становив (33,54±0,54)
кг/м2, окружність талії (ОТ)- (103,78±0,96) см, а індекс талія/стегно (І Т/С)
–(1,35±0,04). Надмірна маса тіла (ІМТ в межах (25,0 - 29,9) кг/м2) виявлена у
18 пацієнтів, ожиріння І ст. (ІМТ – (30,0-34,9) кг/м2) – у 31, ІІ ст. (ІМТ –
(35,0-39,9) кг/м2) – у 21, ІІІ ст. (ІМТ більше 40 кг/м2) – у 10 хворих.
До ІІ групи ввійшов 41 пацієнт, із них 24 чоловіки і 17 жінок, що становить
відповідно 58,5 % і 41,5 %. Середній вік пацієнтів склав (60,6±1,6) років, при
чому для чоловіків він становив (59,6±0,3) років, а для жінок – (62,5±0,4)
роки. Тривалість захворювання становила (5,5±0,7) років. У 7 (17,1 %) осіб в
анамнезі був Q ІМ, серед них у 2 (28,6 %) – із передньою локалізацією рубця, у
4 (57,1 %) – нижньою, в одного – було два ІМ. У 34 (82,9 %) пацієнтів в
анамнезі був без Q ІМ. Післяінфарктних хронічних аневризм ЛШ виявлено не було.
Стабільну стенокардію ІІ ФК діагностовано у 17 хворих (41,5 %), ІІІ ФК – у 24
(58,5 %). СН ІІ А ст. переважно за лівошлуночковим типом в
- Киев+380960830922