Ви є тут

Формування ефективного механізму використання інноваційного потенціалу в промисловості

Автор: 
Побережець Ольга Валеріївна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2007
Артикул:
0407U000984
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
МЕХАНІЗМ ТА ЕЛЕМЕНТИ ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ В ПРОМИСЛОВОСТІ
2.1. Дослідження інноваційних можливостей промисловості України
Основними розробниками нововведень є організації науково-технічної сфери України - галузеві науково-дослідні та конструкторські організації, академічні наукові організації і вузи, а також самі промислові і малі підприємства. Але оскільки саме промисловість найбільш точно відображає процес використання ІП, для вивчення інноваційної діяльності необхідно проводити аналіз інноваційних можливостей промислових підприємств.
I. У 2003 р. при 8,5 % росту ВВП в Україні спостерігалося 27 % росту експорту і близько 33 % імпорту. Тобто наша економіка демонструє занадто високу залежність від зовнішніх факторів розвитку. Проблема при цьому не стільки в кількісному вимірі, скільки в якості економічних зв'язків. Сьогодні Україна присутня на зовнішніх ринках переважно в секторах низькотехнологічних і середньотехнологічних. Тому ми сильно залежимо від кон'юнктурних коливань і твердої цінової боротьби на зовнішніх ринках. Надзвичайно важливою є зміна спостережливого співвідношення динаміки ВВП і капіталовкладень. Якщо капіталовкладення обганяють динаміку ВВП у 2-3 рази, то це закладає основу для серйозного економічного зростання, але в довгостроковій перспективі. І це непогано. Але чи є в нас сьогодні, згідно існуючим тенденціям, політика структурних перетворень? Нам ще далеко до "перегріву" вітчизняної економіки від надлишку інвестицій за китайським зразком, але можливий варіант неосвоєння капіталовкладень і появи домострою за радянським варіантом. Так, капіталовкладення в 2000 році випереджали зростання ВВП у 2,5 рази, у 2001р. - у 2,3 рази, у 2002 р. - 1,7 рази, у 2003 р. - у 3,2 рази, а у 2004 р. - у 1,1 рази (табл. 2.1) [53, с.13].
Паралельно маємо проблему іншого типу (скоріше політичного характеру) - узгодження для України інтегруючих векторів у рамках Єдиного економічного простору з Європейським союзом. Процес повноцінного входження нашої країни у світову господарську систему не відповідає структурним змінам, що відбуваються в нас. У структурі світового експорту готові вироби сьогодні займають 77,5 %, а до 2015 р. вони складуть 85 %, тоді як сировина і напівфабрикати - 12,5 %, а в перспективі лише - 7 %.
Таблиця 2.1
Основні показники соціально-економічного розвитку України
№ Показники 2000 2001 2002 200320041Валовий внутрішній продукт, реальний у % до попереднього року
105,9
109,2
105,2
109,3
128,92Індекс споживчих цін, у % до відповідного періоду минулого року
128,8
106,1
99,4
108,2
112,33Інвестиції в основний капітал, у % до попереднього року
114,4
120,8
108,9
127,7
131,34Безробіття населення за методикою МОП у віці 15-70 років, тис. чол.
2707,6
2516,9
2301,0
2070,8
1906,75Доходи населення, реальні, у % до попереднього року
107,1
110,0
118,0
105,8
116,56Сальдо зовнішньої торгівлі, млн. дол. США (+)
2952,4
2886,5
3844,0
2919,0
3669,3 Можна вважати, що в Україні вже сформувалася модель інвестиційного типу. А в 2000 р. до неї додали інноваційний фактор. Ми починаємо розвиватися в ситуації, коли ріст ВВП відстає від динаміки приросту трудових ресурсів. Але при цьому доходи населення також випереджають цей процес. Це характерна ознака формування постіндустріалізму. Значна частина вітчизняних підприємств і їхніх керівників, а також маса населення адаптувалися до існуючих умов. Опитування свідчать про те, що населення не чекає підтримки від держави, а шукає й адекватно реагує на попит.
При цьому потрібно тверезо оцінити проблеми внутрішнього і зовнішнього характеру. Внутрішні аспекти полягають у тому, що за роки кризи і помилок курсу реформ питома вага обробної промисловості зменшилася вдвічі, а кризове падіння капіталовкладень у машинобудуванні склало 12-кратне зменшення. Але ж саме машинобудування є двигуном науково-технологічного розвитку. Сьогодні питома вага машинобудування в промисловому виробництві утримується на рівні 15 %, а на Заході це 45 %. Необхідні серйозні структурні зміни, що забезпечать стійке економічне зростання.
Існує модель розвитку на базі іноземних інвестицій. На жаль, їх обсяг у нас незначний, їх ефективність суперечлива. Збільшується вивезення доходів іноземних інвесторів. Починаючи з 1998 р. підсилився відтік портфельних інвестицій. Тільки в 2002 р. він склав 2,1 мільярди доларів. За даними національних розрахунків, у 2002 р. доход іноземних інвесторів склав 4 мільярди грн., а наші доходи за рубежем склали 474 млн. грн., тобто з України вивозилося приблизно 3,5 мільярди грн. доходів іноземних інвесторів. У тому ж 2002 р. чистий прибуток в економіці України склав 3,2 мільярди грн., з яких 90 % приходиться на торгівлю [59, с. 8].
Прямі іноземні інвестиції насамперед спрямовані у невиробничі галузі. Їхня питома вага в 2003 р. у машинобудуванні і харчовій промисловості не перевищувала 6 %. При цьому внутрішніх інвестиційних ресурсів для забезпечення росту недостатньо. У зв'язку з цим ми продовжуємо зовнішні запозичення, і тут необхідні серйозні перетворення в сфері державного регулювання цих інвестиційних потоків.
В даний час з метою прийняття стратегічних рішень органи державного і регіонального управління, ділові кола і громадські організації вимагають створення ефективного інструмента прогнозування інноваційного розвитку.
Такий інструмент повинен забезпечувати перспективний систематичний інноваційний розвиток суспільства, появу нових технологій і сфер стратегічних досліджень, що в результаті забезпечить значні економічні і соціальні досягнення. Тому протягом останніх семи років інноваційне прогнозування стало виступати одним з таких інструментів. Необхідність інноваційного прогнозування обумовлена також новими особливостями сучасної ринкової економіки. В їхньому числі - наростання масштабів світової економічної глобалізації з одночасним обмеженням національних ресурсів і бюджетів багатьох