РОЗДІЛ 2
СУТНІСТЬ І ОСОБЛИВОСТІ ТЕХНОЛОГІЙ ПОЛІТИЧНИХ ВИБОРІВ
Виборчі технології покликані забезпечити найважливішу галузь взаємодії громадянського суспільства - передачу владних повноважень представникам суспільства шляхом процедури виборів. У результаті цілеспрямованої політичної діяльності досягається результат: для держави - забезпечення правових норм при організації і проведенні виборчої кампанії, для суспільства - найбільш повна реалізація соціальних функцій виборів, для кандидатів - здійснити в рівній боротьбі з політичними конкурентами право представляти жителів свого округу в державних органах. При цьому виборчі технології не можуть не враховувати об'єктивних умов проведення виборів: правового простору, практики виборчих кампаній, національно-політичних традицій, організаційних і матеріальних можливостей держави [9, с. 865-866].
2.1. Зміст і типологія виборчих технологій
Політичні вибори як механізм демократії припускають відповідні технології діяльності.
Вивчення технологій політичних виборів представляє своєрідний вклад в їх розвиток, є частиною розробки програми політичних перетворень українського суспільства. Тому теоретичне осмислення феномену технологій політичних виборів виступає важливою передумовою їх вдосконалення, сприяє підвищенню ефективності державного управління.
Прискорення темпів суспільного розвитку призводить до ускладнення політичних виборів, випадковість починає відігравати в них досить значну роль. Саме для помякшення цих негативних моментів у світовій політичній практиці давно застосовуються виборчі технології як методи підготовки, організації і проведення виборчих кампаній, які є складовою частиною політичного маркетингу.
При цьому необхідно відмітити, що не існує однозначного тлумачення і розуміння термінів "виборча технологія" і "політичний маркетинг". Наприклад, М.Томенко виборчі технології розглядає саме як "механізми й інструменти впливу на громадську думку та настрої громадян під час проведення виборчої кампанії" [90, с. 73].
У світову політичну практику давно увійшов політичний маркетинг як метод проведення ефективної політичної кампанії. Сам термін "маркетинг" (походить від англійського слова market - ринок) був запроваджений у кінці ХІХ - на початку ХХ ст. як поняття, що означало вивчення попиту і збуту товарів і послуг, система заходів з управління операціями збуту і торгівлі, регулювання ринкових процесів та вивчення кон'юнктури і закономірностей функціонування ринку.
Політична діяльність за будь-яких умов, суспільно-політичних систем та типів державного устрою також спрямована на завоювання та утримання контролю над ринком. Але ринком специфічним - ринком влади, а через нього над політичною та іншими сферами суспільства [15, с. 25].
У французькому підручнику з політичного маркетингу дається таке визначення: "Політичний маркетинг - це сукупність теорій і методів, якими можуть користуватися політичні організації і органи влади з двоякою метою: визначити свої завдання і програми і вплинути на поведінку громадян... Виборчий (електоральний) маркетинг у вузькому розумінні - це лише частина політичного маркетингу і він має більш обмежену мету: допомогти політичним партіям і кандидатам розробити і провести ефективну виборчу кампанію" [91].
Розширюючи наведене визначення, А.Ковлер цитує фахівця по організації виборчих кампаній М.Бангранда: "Політичний маркетинг є сукупність технічних прийомів, які мають на меті забезпечити більш тісний зв'язок кандидата із своїм потенційним електоратом, познайомити кандидата з максимально більшим числом виборців і з кожним виборцем окремо, підкреслити різницю між ним і його конкурентами і супротивниками і, використовуючи мінімум засобів, досягти у ході кампанії оптимальної кількості голосів виборців, необхідних для перемоги" [32, с. 13-14].
А.Пойченко розглядає політичний маркетинг як "сукупність методів і засобів цілеспрямованого впливу на різні соціальні групи того чи іншого суб'єкта політики з метою донести до них вигідну про себе інформацію у найбільш доступній формі і по найбільш ефективних каналах її трансляції. Він вимагає відповідних засобів впровадження і донесення до населення привабливого іміджу політика" [92, с. 55].
Зазначене визначення конкретизує Д.Видрін, який розкриває поняття політичного маркетингу стосовно політичного лідера наступним чином: "Політичний маркетинг - це насамперед зважене, коректне й цілеспрямоване виявлення, підкреслення та демонстрація різним соціальним і національним групам виборців саме тих реальних якостей і переваг претендента на лідерство, до яких ці групи виявляють особливу зацікавленість" [93, с. 56].
Ф.Ільясов під маркетингом політичної організації розуміє засновану на вивченні електорату системи особистісного ("створення" і висування кандидатів), програмного (розробка програмних, ідеологічних та інших документів) і інформаційного (реклама, паблік рилейшнз) впливу на виборців з метою отримання влади. Маркетинг політичного лідера - це заснована на вивченні електорату система оптимізації важливих характеристик кандидата (зовнішність, манери, публічна поведінка, програма) і інформаційного впливу на цільову аудиторію з метою отримання максимального числа голосів виборців для даного лідера [94, с. 88].
Найбільш повне й чітке визначення, на нашу думку, дає В.Бебик, який під поняттям "політичний маркетинг" розуміє:
- дослідження політичних структур, політичної культури, банку лідерів і суспільної свідомості з метою виявлення соціальних та соціопсихологічних настанов електорату, політичної та правлячої еліт;
- регулювання правовими, адміністративними та іншими заходами політичних відносин у процесі функціонування політичної сфери суспільства (насамперед - вибір норм представництва та процедур обрання виборних органів влади);
- розробку відповідних іміджів тим чи іншим політичним, державним та іншим інститутам, ідеям, доктринам, окремим лідерам, особистостям і т.п.;
- с