РОЗДІЛ 2
СУТНІСТЬ ВІДНОВЛЕННЯ
ВТРАЧЕНОЇ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ
2.1. Поняття відновлення втраченої кримінальної справи.
Слідчій, прокурорській та судовій практиці відомо чимало випадків повної або часткової втрати кримінальних справ або окремих процесуальних документів. Скільки їх буває протягом року в тому або іншому слідчому підрозділі, судовому органі або органі дізнання, не знає ніхто. Офіційний облік таких випадків, а значить, і звітність органів нижчого підпорядкування перед вищестоящими за такими фактами не ведеться. Тому для з'ясовування як кількості втрачених кримінальних справ, так і їх наслідків довелося використовувати найрізноманітніші методи.
Вивчення дисциплінарної практики, публікації в пресі, опитування осіб, які провадять дізнання, слідчих органів внутрішніх справ і суддівських працівників дозволили виявити значну кількість фактів втрати кримінальних справ5. У даній ситуації з метою реалізації кримінально-правових, процесуальних і кримінологічних задач виникає проблема відновлення (реконструкції) втраченої кримінальної справи.
Проте, необхідно зауважити, що чинне кримінально-процесуальне законодавство не містить норм, які б створювали правові основи відновлення (реконструкції) втрачених кримінальних справ. Немає по даному питанню і відповідних наукових і методичних розробок, у зв'язку з чим не досліджувалося саме поняття відновлення кримінальної справи, не говорячи вже про такі складні питання, як підстави, межі і методика здійснення даної діяльності. Зрозуміло, що в даній ситуації дослідження перелічених, так само як і інших питань, необхідно починати, насамперед, із з'ясування поняття відновлення (реконструкції) втраченої кримінальної справи. Зробити це необхідно, тому що в проекті нового КПК передбачається введення такого інституту до спеціально присвяченого йому 51 розділу.
В тлумачному словнику російської мови термін "відновлення" має декілька значеннєвих значень. Він вживається як у прямому, так і в переносних значеннях. В однім випадку даний термін інтерпретується як "приведення до колишнього нормального стану, положення (чогось зруйнованого, занепалого), відродження, поновлення (наприклад, відновити зруйноване війною господарство)". В іншому випадку мають на увазі "відтворення чогось забутого" [306, с.95]. Що стосується терміна "реконструкція", то в тому ж словнику він інтерпретується, по-перше, як "корінна перебудова, поліпшення, вдосконалення, упорядкування, організація чого-небудь на нових основах, і, по-друге, як відновлення, відтворення чого-небудь по збережених описах або залишкам" [306, с.664]. Викладене свідчить про те, що слова "відновлення" і "реконструкція" є по своєму значеннєвому значенню синонімічними. Але, якщо "відновленню" дається лише лінгвістична інтерпретація, то термін "реконструкція" використовується в різних галузях знання як спеціальне наукове поняття. У названому значенні воно використовується для позначення методу пізнання явищ, фактів, обставин минулого в археології, палеонтології та інших науках. Для цілей нашого дослідження більш прийнятним є поняття реконструкції в іншому його значенні, тобто "відновлення, відтворення чого-небудь по збережених описах або залишкам", у тому числі і відновлення втрачених кримінальних справ.
При розслідуванні злочинів слідчий (особа, яка провадить дізнання)6, як правило, має справу з подіями, явищами, фактами, які відбулися в минулому. І це дійсно так, тому що злочин - це завжди подія минулого, тому пізнати його можна тільки за допомогою вивчення слідів, відбитків та інших відображень, які залишають будь-які події на різноманітних об'єктах матеріального світу або у свідомості людей. Не випадково Томас Гекслі писав, що "поліцейський викриває злочинця слідами його кроків, - таким же точно розумовим процесом, яким Кюв'є відновив образ зниклих тварин Монмартра на підставі одних тільки відбитків від їхніх кісток" [243, с.35]. Оскільки безпосереднє вивчення яких-небудь подій, фактів, явищ при розслідуванні злочину неможливе, остільки слідчий для пізнання істини звертається до показань свідків, потерпілих, підозрюваних, обвинувачуваних, використовує інформацію, отриману при огляді місця події, предметів і документів, що зберегли на собі сліди злочину, і т.п. Тут, проте, доречно звернути увагу на те, що в силу різноманітних причин нерідко обстановка місця події на момент його слідчого огляду може змінитися, речові докази іноді можуть бути знищеними або втраченими. В деяких випадках виникає необхідність відновити прижиттєву зовнішність загиблого, відтворити ознаки зовнішності обвинувачуваного, властиві йому на момент вчинення злочину і які, змінилися згодом. Така ж задача вирішується і при проведенні слідчих експериментів, коли виникає необхідність відтворювати не тільки обстановку місця події, але й деякі обставини розслідуваної події. У подібних випадках вирішити виниклі перед слідчим задачі допомагає реконструкція.
Але в даному випадку мова йде про реконструкцію іншого виду. Про це варто сказати для розмежування її з реконструкцією втрачених кримінальних справ. І те, що в реальному житті в різних галузях науки реконструкція використовується як особливий вид пізнавальної діяльності, немає нічого одіозного. В археології, палеонтології та в інших науках реконструкція давно уже виправдала себе як особливий засіб встановлення істини в процесі пізнавальної діяльності. Прийнятним і також давно виправданим себе є даний засіб пізнання й у криміналістиці, де злочини розслідуються саме таким специфічним методом, яким є реконструкція. Реалізуючись, насамперед, у стадії досудового розслідування, остання іменується слідчою реконструкцією обставин скоєного злочину. Вона є визначеним різновидом процесуальної реконструкції досліджуваних нами явищ, має певну особливість і, безсумнівно, заслуговує глибокого самостійного дослідження, проте, виходить за межі даної роботи, і тому тут не розглядається [152, с.5-19; 175, с.136-138; 176, с.124-125]. Ми використовуємо дану реконструкцію лише в межах, н
- Київ+380960830922