РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ
2.1. Клінічна характеристика обстежених хворих
Робота базується на обстеженні 342 пацієнтів. В результаті комплексного клініко-інструментального обстеження, яке вклю-чало детальний збір скарг, анамнезу, ретельне об'єктивне обсте-ження, ЕКГ в динаміці, лабораторні дослідження, ДМАТ, ЧСЕС, ВЕМ, ЕхоКГ у 307 (89,8%) пацієнтів діагностовано есенціальну АГ: у 135 (39,5%) осіб у вигляді поодинокого перебігу та у 172 (50,3%) хворих у поєднанні з ІХС; у 35 (10,2%) пацієнтів - ІХС без АГ. Серед пацієнтів з ІХС у 60 (17,5%) осіб діагностовано великовогнищевий ІМ, у 84 (24,6%) пацієнтів - НС, у 51 (14,9%) хворого - СС. У 12 (3,5%) осіб з АГ при проведенні навантажувальних тестів були виявлені епізоди ББІМ. Діагноз есенціальної АГ встановлювали на основі клінічних, електрокардіографічних та ехокардіографічних критеріїв у відповідності з останніми рекомендаціями Комітету експертів ВООЗ та Міжнародного товариства гіпертензії [3]. Стадію АГ визначали в залежності від ураження органів-мішеней згідно з класифікацією, що рекомендована до використання Українським науковим товариством кардіологів (1999) та схвалена VI Конгресом кардіологів України (2000) [92]. АГ І стадії діагностовано у 118 (34,5%) пацієнтів, ІІ стадії - у 108 (31,6%) осіб, ІІІ стадії - у 81 (23,7%) хворого (рис. 2.1). Діагноз великовогнищевого ІМ встановлювали на основі клінічних, біохімічних та електрокардіографічних критеріїв у відповідності з рекомендаціями Комітету експертів ВООЗ [3]. У 34 (9,9%) хворого виявлено передньо-перетинково-верхівковий ІМ, у 26 (7,6%) пацієнтів - задньодіафрагмальний. Діагноз НС встанов-лювали на підставі загальноприйнятих критеріїв, що запропоновані експертами ВООЗ [2]. У роботі використовували термін дестабілізації 28 днів. Ступінь важкості СС оцінювали за ФК, який встановлювався з урахуванням даних клініки (згідно з класифікацією, що рекомендована до використання Українським науковим товариством кардіологів (1999) та схвалена VI Конгресом кардіологів України (2000)) і в подальшому об'єктивізувався результатами навантажувальних тестів [12]: СС І ФК виявлено у 13 (3,8%), СС ІІ ФК - у 21 (6,1%), СС ІІІ ФК - у 17 (5,0%) пацієнтів від загальної кількості хворих (рис. 2.2).
Рис. 2.1. Розподіл пацієнтів з есенціальною АГ в залежності від її стадії
Рис. 2.2. Розподіл пацієнтів з ІХС в залежності від її форми
Серед 342 обстежених пацієнтів було 211 (61,7%) чоловіків та 131 (38,3%) жінка. Середній вік хворих становив 54,6?0,7 роки (від 19 до 76 років). За даними анамнезу тривалість АГ коливалась від 2 до 27 років (в середньому 12,9?0,4 роки). Пацієнти з ІХС характеризувалися тривалістю її попередньої історії в середньому 39,6?4,4 місяців.
В обстеження не включали хворих з симптоматичною АГ, СН ІІБ та ІІІ стадії, фатальними шлуночковими аритміями, хронічною нирковою недостатністю, супутніми захворюваннями в стадії декомпенсації, важкими порушеннями опорно-рухового апарату.
Основними скаргами пацієнтів були: біль в ділянці серця (73,7% осіб), головний біль (59,9% хворих), запаморочення (57,9% випадків), мерегтіння "мушок" перед очима (37,7% пацієнтів). Найбільш часто відмічали давлячі (49,1%) та стискаючі (44,7%) болі, рідше - пекучі (24,6%), ниючі (17,3%) та колючі (13,1%), які виникали за грудиною (64,9%) та в лівій половині грудної клітини (49,7%), іррадіювали в ліву руку (41,1%), ліву лопатку (20,8%) та шию (5,3%).
Клінічні ознаки СН І стадії спостерігали у 182 (53,2%), ІІА стадії - у 84 (24,6%) хворих. Супутній цукровий діабет (ЦД) діагностували у 25 (7,3%), постінфарктний кардіосклероз (ПІК) - у 49 (14,3%) випадках. Великовогнищевий ІМ в анамнезі відмічали у 29 (8,5%), дрібновогнищевий - у 18 (5,3%); передньо-перетинково-верхівкової локалізації - у 32(9,4%), задньо-нижньої - у 15 (4,4%) пацієнтів.
Активно палили 79 (23,1%) пацієнтів, зловживали алкого-лем - 21 (6,1%), страждали надмірною вагою тіла - 83 (24,3%); обтяжена спадковість (АГ або ІМ у одного з батьків) мала місце у 124 (36,3%) випадках.
Всім 342 хворим проведено ДМАТ. Показник середньо-добового САТ складав 151,24?2,13 мм рт. ст., його СВ - 17,32?0,46 мм рт. ст.; значення середньодобового ДАТ - 89,73?2,02 мм рт. ст., його СВ - 15,98?0,35 мм рт. ст. ДІ за САТ складав 9,84?1,38%, за ДАТ - 12,51?1,46%. Показники "навантаження тиском" (ІЧ та ІП) за САТ та ДАТ становили: 44,93?4,11% та 38,64?3,92%; 482,64?26,91 мм рт. ст. год-1 та 312,29?20,43 мм рт. ст. год-1, відповідно. Розподіл пацієнтів за типом добової кривої АТ відбувався наступним чином: добовий профіль АТ "dipper" (ДІ в межах 10-20%) зареєстровано у 137 (40,1%) пацієнтів, "non-dipper" (ДІ менше 10%) - у 138 (40,4%), "over-dipper" (ДІ більше 20%) - у 35 (10,2%) та "night-peaker" (ДІ має негативні значення) - у 32 (9,3%) осіб (рис. 2.3).
Рис. 2.3. Розподіл обстежених пацієнтів в залежності від добового профілю АТ за результатами ДМАТ
З метою об'єктивізації стану коронарного резерву у пацієнтів з поєднаним перебігом ІХС та АГ 74 (21,6%) хворим з клінічним синдромом стенокардії проведено ЧСЕС. З них позитивний результат зареєстровано у 59 (79,7%) випадках, негативний у 12 (16,2%). Тільки у 3 (4,1%) хворих проба була неінформативною (припинена внаслідок активації проведення по латентному додатковому шляху проведення, або транзиторної блокади лівої ніжки пучка Гіса), як наведено на рис. 2.4. Частота припинення стимуляції складала в середньому 138,23?2,91 імп/хв, відсоток досягнутої ЧСС до максимальної - 80,32?1,96%. У разі виникнення під час стимуляції депресії сегмента ST розраховувались кількісні показники ішемії, які становили у середньому: EST - 6,37?0,41 мм, NST - 5,13?0,41, AST - 1,31?0,1 мм.
Рис. 2.4. Розподіл хворих в залежності від результату ЧСЕС
ВЕМ проведена у 68 (19,9%) пацієнтів з клінічним синдромом стенокардії. З них позитивний результат зареєстро-вано у 50 (73,5%) хворих, негативний - у 6 (8,8%). Проба була неінформативною (не вдалося довести до діагностичних критеріїв через значне підвищен