РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Загальна характеристика обстежених хворих
Робота виконана на кафедрі сімейної медицини факультету післядипломної освіти
Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького.
Спостереження проведені над 147 особами, репрезентативними за віком та статтю.
Серед обстежених було 122 хворих на стабільну стенокардію ІІ-ІІІ ФК, які
перебували на стаціонарному лікуванні в інфарктному та кардіологічному
відділеннях Львівської комунальної клінічної лікарні швидкої медичної допомоги
в період з 2002 р. по 2006 р. Серед них було 90 (74,2%) чоловіків і 32 (25,8%)
жінки (табл.2.1).
Таблиця 2.1
Розподіл хворих за віком і статтю
Стать
В і к
до 30
30 – 44
45 - 59
60 і старше
абс.
абс.
абс.
абс.
Чоловіки
10
6,4
24
15,3
40
25,5
16
10,2
Жінки
2,66
5,33
18
23,96
8
10,65
Всього
12
9,06
28
20,63
58
49,46
24
20,85
Як видно з таблиці 2.1, серед хворих переважали (80,33%) особи працездатного
віку. У віці до 44 років чоловіків було в 3 рази більше, ніж жінок (21,7% проти
7,99%). У хворих віком після 45 років кількість випадків стабільної стенокардії
у чоловіків і жінок знаходилась майже на одному і тому рівні (35,7% і 34,61%
відповідно).
Хворих на СС ІІ ФК було 70 (57,4%), СС ІІІ ФК – 52 (42,4%) (табл.2.2). У
працездатному віці (до 59 р.) частіше (у 61,2% випадків) спостерігалась СС ІІ
ФК, у 48,8% - СС ІІІ ФК. У пацієнтів віком 60 років і старше на 16,6%
переважала СС ІІІ ФК.
Таблиця 2.2
Розподіл хворих за віком і діагнозом
Діагноз
Вікові групи хворих
до 30
30 – 44.
45 – 59
60 і старше
Всього
абс.
абс.
абс.
абс.
абс.
СС ІІ ФК
5,73
16
13,11
37
30,33
10
8,23
70
57,4
СС ІІІ ФК
4,1
12
9,83
21
17,2
14
11,47
52
42,6
Контрольну групу склали 25 практично здорових осіб без ознак ішемічної хвороби
серця, які не перебували на диспансерному спостереженні з приводу соматичної
патології і протягом останніх двох років не хворіли гострими простудними
захворюваннями. За допомогою ЕКГ у них було виключено гострі порушення
коронарного кровообігу та клінічні прояви ІХС. Виявлений у них рівень ліпідів
був у межах норми.
Рандомізацію пацієнтів проводили в порядку поступлення. У дослідження не
включали осіб з постінфарктним кардіосклерозом, порушенням ритму і провідності,
із супутньою патологією інфекційного та запального характеру, нирковою та
печінковою недостатністю, онкозахворюваннями, з ознаками тромбофлебіту та
тромбемболії. Не були включені у дослідження хворі з ендокринною патологією та
іншими супутніми захворюваннями внутрішніх органів, що супроводжуються
гормональними змінами.
Діагноз стабільної стенокардії встановлювали згідно рекомендацій Комітету
експертів ВООЗ, що узгоджується з класифікацією ІХС, запропонованою експертами
Українського наукового товариства кардіологів (1999), рекомендаціями
Американської асоціації з вивчення серця (1999) та Європейського товариства
кардіологів (2000)
Тривалість захворювання до 1 року була у 45 (34,4%) хворих; від 1 до 5 років –
у 51 (38,7%); більше 5 років – у 36 (26,9%) (рис.2.1).
Рис 2.1. Розподіл хворих за тривалістю захворювання
Більшість хворих (90,3%) при поступленні в стаціонар скаржились на загрудинні
болі. У 29 (51,7%) пацієнтів відмічено задишку, у 7 (12,3%) – серцебиття, у 7
(12,3%) – слабість, у 11 (18,6%) – дратівливість.
У пацієнтів зі СС ІІ ФК толерантність до фізичних навантажень на 31,5%
перевищувала показник хворих на СС ІІІ ФК (табл.2.3), що пов’язано з важкістю
перебігу захворювання.
Таблиця 2.3
Клінічні прояви СС ІІ-ІІІ ФК у хворих до лікування
Показники
Хворі на стабільну стенокардію
ІІ ФК
ІІІ ФК
Різниця
Кількість приступів СС протягом тижня
6,09±0,61
8,3 ±7,14
+ 36,4%
Доза нітросорбіду, мг/за добу
31,89±3,24
41,02±3,65
+ 28,6%
Граничне навантаження, Вт
78,4±6,01
59,6±4,62
- 31,5%
Як видно з таблиці 2.3, у хворих на СС ІІІ ФК до лікування кількість приступів
стенокардії протягом тижня перевищувала даний показник при СС ІІ ФК на 36,4%.
Більш тяжкий перебіг захворювання у пацієнтів СС ІІІ ФК було підтверджено
даними фізикальних і функціональних методів обстеження. Збільшення кількості
приступів стенокардії і зниження толерантності до фізичного навантаження у
хворих на СС ІІІ ФК викликали необхідність прийому більш високих доз
антиангінальних препаратів (на 28,6%).
Відповідно до поставлених завдань пацієнти були розподілені на 3 групи:
І група (основна) – 62 хворих (у 36 СС ІІ ФК, у 26 – СС ІІІ ФК), які, крім
базисної терапії, займались інтервальним гіпоксичним тренуванням за допомогою
тренажера В.Ф. Фролова (ТДІ-01), згідно розробленої нами методики, і приймали
олію амаранту;
ІІ група (контрольна) – 60 хворих на стабільну стенокардію (у 35 СС ІІ ФК, у
25–ІІІ ФК), які отримували базисну терапію (нітрати, Я-блокатори, антагоністи
кальцію, антиагреганти, інгібітори АПФ, метаболічні препарати);
ІІІ група – 25 практично здорових осіб.
Одержані показники аналізували до лікування, безпосередньо після проведеної
терапії протягом 4-х тижнів і через місяць після її закінчення.
2.2. Методи дослідження та статистичний аналіз
Дослідження хворих проводилось на основі анамнезу, даних історій хвороб, карт
амбулаторних хворих, занесених у розроблені нами протоколи, посистемних
об’єктивних та лабораторно-клінічних обстеженнях.
Для вивчення гормонального гомеостазу визначали рівень АКТГ, кортизолу,
альдостерону, тестостерону і дегідроепіандростерон сульфату (ДГЕАс) в плазмі
крові за допомогою методу радіоімунного аналізу з використанням діагностичних
наборів фірми “Immunotech”