ГЛАВА 2 МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Завданням роботи було вивчення у 110 осіб м'якою та пограничною АГ функціональної активності деяких гормонів (рівня адреналіну, норадреналіну, кортизолу та інсуліну в плазмі крові), показників імунологічного гомеостазу (рівня Т- і В-лімфоцитів, імуноглобулінів основних класів G, A, M, E та циркулюючих імунних комплексів), клінічних та біохімічних аналізів крові, аналізу сечі, параметрів периферичної гемодинаміки та електрокардіограми.
Усім хворим було проведене дослідження з урахуванням скарг, даних анамнезу захворювання та життя, об'єктивних та додаткових методів дослідження. При розпитуванні звертали увагу на скарги, що виникають при підвищеному АТ: головний біль з деталізацією частоти, тривалості, умов появи, локалізації, супутніх явищ та методів лікування; запаморочення; шум у вухах; порушення зору; хитання при ходінні; порушення сну; підвищену втомленість; роздратованість; відчуття жару; підвищену зпітнілість. Анамнез життя містив свідчення про наявність у батьків пацієнтів гіпертонічної хвороби, ішемічної хвороби серця, інфаркту міокарда та випадків раптової смерті і мозкового інсульту. При наявності ГХ у батьків, уточнювали вік початку хвороби, тривалість життя, причину смерті. Для виключення симптоматичного характеру АГ до розпитування включали питання про перенесені в минулому захворювання нирок, ендокринної системи, центральної нервової системи.
Об'єктивні методи дослідження включали фізікальне дослідження серцево-судинної системи та визначення ступеня недостатності кровообігу. Обов'язковими методами були: загальний клінічний аналіз крові та сечі, біохімічне дослідження крові (включаючи функціональні проби печінки та нирок). Комплекс клініко-інструментального дослідження складався з рентгенологічного дослідження органів грудної клітини, електрокардіографічного дослідження (ЕКГ), ехокардіоскопії та проби з дозованим фізичним навантаженням.
Обстеження пацієнтів проведене до та після навантажувальної проби на велоергометрі.
Контрольну групу становили 30 здорових осіб віком від 18 до 25 років, у яких визначали усі вищенаведені показники.
Вивчення функціональної активності симпатоадреналової системи у всіх хворих та осіб контрольної групи здійснювалося визначенням рівня НА та адреналіну в плазмі крові. Для цього натщесерце , в умовах спокою, після 30-хвилинного відпочинку, у положенні лежачі з ліктьової вени забирали кров у кількості 5 мл у центрифужні пробірки , куди заздалегідь добавляли 0,5 мл 4 % розчину ЕДТА. Пробу швидко охолоджували в крижаній воді. Плазму відділяли центрифугуванням на протягом 15 хвилин при 1500 - 2000 обертах / хв. Центрифугування проводили не пізніше 30 хвилин з моменту взяття проби. Після забирання 1 мл плазми в сіліконовані пробірки її негайно заморожували при температурі -200 С. Далі здійснювали виділення біологічно активних речовин методом адсорбції та єлюції на хроматографічних колонках з використанням карбоксиметіицелюлози ("Renal", Угорщина) з подальшою послідовною обробкою отриманої субстанції буфером 1, який складається з 0,01 М фосфатного буфера (рН6,2), та буфером 2, до складу якого входить 0,03М фосфатний буфер (рН 6,2).У результаті цього отримували фракцію, яка містила норадреналіну, адреналін, дофамін, серотонін та інші речовини. Для виділення норадреналін та адреналіну проводили окислення цієї фракції за методом Осиньської В.О.(1957). Результатом цього було отримання флюорисцуючих продуктів їх окислення . Вимірювання інтенсивності флюорисценції здійснювали на спектрофлюориметрі MDF-4 "Hitachi" (Японія). Діференціювання норадреналіну та адреналіну проводили за допомогою набору двох інтерференційних світлофільтрів: первинний - з максимумом пропускання 399 та 445 нм і вторинний - з максимумом пропускання 510 нм. При цьому інтенсивність флюорисценції А була однакова при 399 та 445 нм, в той час, як для НА вона була у 2,5 рази більше при фільтрі 399 нм.
В якості стандартів використовували Sol.Adrenalini hydrotartratis 0,18 %-1ml та Sol. Noradrenalini hydrohloridi 0,2 % - 1ml, обробку яких проводили так само ,як і зразків, що досліджувалися.
Розрахунок вмісту А (мкг\л) проводили за формулою:
А = n х 4,5 х 1000/ 47 х 1000?
Де п- показник прибору для дослідного зразка;
4,5- навіска стандарту;
47- показник флюоресценції вищевказаної навіски стандарту при довжині хвилі 445 нм;
1000 - коефіцієнт, необхідний для переходу від мл до л;
1000? -коефіцієнт, необхідний для переходу одних приборних одиниць до других.
Розрахунок вмісту НА (мкг/л) проводили за формулою:
НА = n х 5 х 1000 / 39 х 1000?
Де п - показник прибору для дослідного зразка;
5 - навіска стандарту;
39 - показник флюоресценції навіски стандарту при довжині хвилі 399 нм;
1000 - коефіцієнт, необхідний при переході від мл до л;
1000? - коефіцієнт, необхідний при переході від одних приборних одиниць до других.
Для визначення інсуліну в сироватці крові людини використовували набір реактивів ріо - ІНС - ПГ - 125 виробництва Білорусь. Набір призначений для визначення імунореактивного інсуліну в сироватці крові людини методом радіоімунологічного аналізу.
Для розчинення калібровочних проб у кожний флакон, що містить калібровочну пробу, доливали 0,5 мл дистильованої води, розмішували до повного розчинення.
Для розчинення 125 1 - інсуліну у флакон з препаратом доливали 11,0мл дистильованої води, розмішували до повного розчинення. Так само розчиняли антисироватку. Контрольну сироватку розчиняли так само, як калібровочну пробу.
При кімнатній температурі додавали розчини реагентів у пробірки. Вміст усіх пробірок ретельно перемішували та інкубували від 3 до 18 годин при +2....+8 0 С. Після інкубації в кожну пробірку, крім Т (загальна активність 125 1 - інсуліну ) додавали по 0,8мл розчину поліетиленгліколю. Вміст пробірок інтенсивно перемішували на змішувачі протягом 5 - 8 хвилин. Усі пробірки (окрім Т ) одночасно центри
- Київ+380960830922