РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Загальна клінічна характеристика обстежених хворих
У дослідження включено 145 хворих на Q-ІМ у віці від 34 до 82 років (середній
вік 62,5±0,90 років), чоловіки склали 64,1% (93 особи), жінки 35,9% (52 особи).
Перевага чоловіків у дослідженні зумовлена більшою розповсюдженістю
захворювання серед осіб чоловічої статі [22, 49].
Досліджувані були госпіталізовані в першу добу захворювання до блоку реанімації
Міської клінічної лікарні екстреної та швидкої медичної допомоги і Обласного
кардіологічного диспансеру м. Запоріжжя – клінічні бази кафедри внутрішніх
хвороб-1 Запорізького державного медичного університету.
Клініко-інструментальне обстеження хворих проводилось на базі кафедри
внутрішніх хвороб-1 Запорізького державного медичного університету.
Критеріями включення був верифікований гострий Q-ІМ ЛШ та згода хворого на
участь у дослідженні. Критеріями виключення були наявність АГ ІІІ ступеня,
виразкова хвороба шлунка та дванадцятиперстної кишки в стадії загострення,
цукровий діабет 1 типу, загострення хронічних запальних хвороб, ниркова та
печінкова недостатність, набуті та вродженні вади серця, непереносимість
інгібіторів АПФ в анамнезі. Діагноз Q-ІМ був верифікований на підставі
критеріїв ВООЗ та Європейського товариства Кардіологів. Для визначення ГСН
використовували класифікацію Європейського товариства кардіологів (2005)
[167].
ГСН у хворих на Q-ІМ при вступі в стаціонар визначали на підставі клінічних
проявів, даних фізикальних та інструментальних (рентгенографічне обстеження
органів грудної клітки та еходопплеркардіоскопії) методів дослідження
відповідно класифікації T. Killip і J.Т. Kimball (1967).
Розподіл обстежених відповідно класифікації T. Killip і J.Т. Kimball
представлено на рис. 2.1:
До І класу увійшли 25 хворих (17%), 18 чоловіків (72%) і 7 жінок (28%),
середній вік (52,4±1,95) років, без ознак ГСН.
До ІІ класу увійшов 61 хворий (42%), 42 чоловіки (69%) та 19 жінок (31%),
середній вік (61,5±1,30) років.
У 59 хворих (41%), 33 чоловіків (56%) і 26 жінок (44%), середній вік
(67,8±1,13) років, діагностований ІІІ клас ГСН.
Рис. 2.1. Розподіл хворих залежно від класу ГСН
Контрольну групу становили 25 практично здорових осіб без клінічних та
електрокардіографічних ознак ішемічної хвороби серця.
Клінічна характеристика досліджених хворих в залежності від класу ГСН
представлена у табл. 2.1.
Порівняно з хворими без ГСН (Killip I) був вірогідно більшим вік в групах з
Killip II (на 17%, р<0,001) та Killip III (на 29%, р<0,001), що свідчить про
більшу розповсюдженість ГСН у хворих на Q-ІМ старшого віку [8, 9]. При Killip
III вік переважав показник в групі хворих з Killip II на 10%, (р<0,001). За
показником статі вірогідних відмінностей між групами хворих не спостерігалось.
Класичний ангінозний початок ГІМ спостерігався у 107 хворих із загальної
кількості (74%). Використання методу лінійних контрастів (Зігеля-Т’юкі)
дозволило встановити, що ангінозний варіант початку захворювання вірогідно
частіше зустрічається при Killip I (100 %) порівняно з Killip II (82%, р<0,05)
та Killip III (54%, р<0,001). У хворих з Killip III ангінозний дебют
спостерігався рідше аніж при Killip II (на 28%, р<0,01). Астматичний початок ІМ
вірогідно частіше зустрічався при Killip III (17%) порівняно з хворими Killip
II (3%, р<0,01). У хворих без ГСН астматичний варіант не зареєстрований.
Комбінований варіант дебюту ГІМ порівняно з хворими без ГСН частіше
спостерігався при Killip III (на 29%, р<0,05).
Повторний ІМ частіше спостерігався при Killip III (на 23%, р<0,05) порівняно з
хворими без ГСН. Стенокардія напруги, що передувала ІМ, вірогідно частіше, аніж
в групі без ГСН, мала місце при Killip II (на 22%, р<0,05) та Killip III (на
35%, р<0,05).
За частотою прогресуючої стенокардії напруги та стенокардії de novo вірогідних
відмінностей між групами хворих в залежності від класу ГСН не виявлено. Помірна
АГ в анамнезі спостерігалась у 18 хворих в групі з Killip I (72%), у 45 хворих
в групі з Killip II (74%) і 51 хворого при Killip III (86%). Діагноз АГ
виставляли за наявності неодноразово зафіксованого підйому САТ більше 140 мм
рт. ст., і ДАТ – більше 90 мм рт. ст.
На цукровий діабет 2 типу, легкого та середнього ступеня важкості страждали 4
хворих в групі з Killip I (16%), 18 в групі з Killip II (30%), і 20 при Killip
III (34%). Діагноз цукрового діабету встановлювали за наявності відповідних
анамнестичних даних або при виявленні рівня глюкози в крові хворого натщесерце
більше 7,0 ммоль/л.
При об’єктивному обстеженні на момент включення в дослідження середній САТ в
групі з Killip I становив 147±4,73 мм рт. ст., в групі з Killip II 144±4,48 мм
рт. ст., у хворих, що мали Killip III – 137±4,31 мм рт. ст. Вірогідної різниці
за САТ між групами не було.
Таблиця 2.1
Клінічна характеристика досліджених хворих на Q-ІМ залежно від класу ГСН на
момент включення в дослідження
Показник
Killip I
(n=25)
Killip II
(n=61)
Killip III
(n=59)
Вік, років
52,4±1,95
61,5±1,30***
???67,8±1,13***
Чоловіки
18 (72%)
42 (69%)
33 (56%)
Жінки
7 (28%)
19 (31%)
26 (44%)
Початок Q-ІМ:
ангінозний
астматичний
комбінований
25 (100%)
50 (82%)*
2 (3%)
9 (15%)
??32 (54%)***
??10 (17%)***
17 (29%)*
Анамнез ІХС:
повторний Q-ІМ
стенокардія напруги
прогресуюча стенокардія
стенокардія de novo
1 (4%)
1 (4%)
12 (48%)
12 (20%)
16 (26%)*
4 (7%)
18 (30%)
16 (27%)*
23 (39%)*
6 (10%)
16 (27%)
Артеріальна гіпертензія
18 (72%)
45 (74%)
51 (86%)
Цукровий діабет
4 (16%)
18 (30%)
20 (34%)
АТ систо