РОЗДІЛ 2
СТАН КУЛЬТУРНОЇ СФЕРИ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЗДІЙСНЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ
КУЛЬТУРИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ
Аналіз сучасної соціокультурної ситуації в Україні
Для того, щоб з’ясувати, наскільки успішно здійснювалась державна політика у
сфері культури в період незалежної держави, доцільно в межах цього параграфа
зробити аналіз сучасної соціокультурної ситуації. Такий підхід даcть нам
можливість ретельно простежити реальний стан, особливості та тенденції
культурного розвитку суспільства, виявити найгостріші проблеми функціонування
культурної сфери в умовах становлення ринкових відносин та віднайти реальні
шляхи їх розв’язання, вивчити особливості підходів до здійснення сучасної
державної політики у сфері культури. Такий аналіз допоможе з’ясувати, наскільки
ефективними виявилися організаційно-управлінські, фінансові, правові механізми
реалізації державної політики у цій сфері, простежити рівень компетентності
органів державного управління у сфері культури з формування і реалізації
державної політики і здатність їх діяти адекватно до процесів нової
соціокультурної реальності.
Передусім слід зазначити, що після здобуття українською державою незалежності,
в умовах демократизації всіх сторін суспільного життя, подолання наслідків
тоталітарного минулого, коли культура звільнилася від ідеологічного диктату,
питання формування і здійснення власної державної політики у сфері культури
постало надзвичайно актуально.
Принципово нові засади державної політики у сфері культури незалежної
української держави закріплені в Конституції України. Так, зокрема, в статті 11
зазначається, що держава сприяє консолідації та розвиткові української нації,
її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної,
культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і
національних меншин України [95].
Основні завдання, принципи та напрями державної політики у сфері культури на
сучасному етапі розвитку суспільства сформульовані в “Основах законодавства
України про культуру”, що були прийняті в 1992 р. Цей документ і до
сьогоднішнього дня, по суті, є основним законодавчим актом, який визначає
правові, економічні, соціальні, організаційні засади розвитку культури в
Україні, регулює суспільні відносини у сфері створення, поширення, збереження
та використання культурних цінностей і спрямований на: реалізацію суверенних
прав України у сфері культури; відродження і розвиток культури української
нації та культур національних меншин, які проживають на території України;
забезпечення свободи творчості, вільного розвитку культурно-мистецьких
процесів, професійної та самодіяльної художньої творчості; реалізацію прав
громадян на доступ до культурних цінностей; соціальний захист працівників
культури; створення матеріальних і фінансових умов розвитку культури [152,
с.11-12].
Виходячи із загальновизнаних у світі демократичних засад, в “Основах
законодавства України про культуру” затверджено основні принципи сучасної
політики української держави у сфері культури :
визнання культури як одного із головних чинників самобутності української нації
та національних меншин, які проживають на території України;
утвердження гуманістичних ідей, високих моральних засад у суспільному житті,
орієнтація як на національні, так і на загальнолюдські цінності, визнання їх
пріоритетності над політичними і класовими інтересами;
збереження і примноження культурних надбань;
розвиток культурних зв’язків з українцями, що проживають за кордоном, як основи
збереження цілісності української культури;
гарантування свободи творчої діяльності, невтручання у творчий процес з боку
держави, політичних партій та інших громадських об’єднань;
рівність прав і можливостей громадян незалежно від соціального стану та
національної приналежності у створенні, використанні та поширенні культурних
цінностей;
доступність культурних цінностей, усіх видів культурних послуг та культурної
діяльності для кожного громадянина;
забезпечення умов для творчого розвитку особистості, підвищення культурного
рівня та естетичного виховання громадян;
заохочення благодійної діяльності у сфері культури підприємств, організацій,
громадських об’єднань, релігійних організацій, окремих громадян;
всебічне міжнародне культурне співробітництво;
визнання пріоритету міжнародно-правових актів у сфері культури;
поєднання державних і громадських засад у забезпеченні розвитку культури
[152].
Слід зазначити, що одним із головних завдань державної політики щодо культури в
сучасних умовах є забезпечення прав громадян України у цій сфері. В статті 5
“Основ законодавства України про культуру” зазначається, що держава гарантує
громадянам права: на свободу творчості; вільний вибір будь-якого виду
культурної діяльності, засобів і сфер застосування творчих здібностей та
самостійне визначення долі своїх творів; здійснення професійної та аматорської
діяльності на індивідуальній чи колективній основі, самостійно чи з допомогою
будь-яких форм посередництва; створення закладів, підприємств та організацій
культури; об’єднання у творчі спілки, національно-культурні товариства, фонди,
асоціації, інші громадські об’єднання, які діють у сфері культури; збереження і
розвиток національно-культурної самобутності, народних традицій та звичаїв;
доступ до культурних цінностей; здобуття спеціальної освіти та інші [152].
Важливе значення у цьому документі має окреслення пріоритетних напрямів
розвитку культури на сучасному етапі, які визначаються відповідними цільовими
державними програмами, що їх затверджує Верховна Рада України, а саме:
створення умов для розвитку кул
- Київ+380960830922