РОЗДІЛ 2
СУСПІЛЬНА СПРЯМОВАНІСТЬ ТА ПРОГНОСТИЧНІ ЦІЛІ
ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ
2.1 Необхідність і межі втручання держави у суспільні сфери
Напрямом дослідження обрано державну політику її аналіз та охарактеризовано механізм впровадження в життя. Передовсім уточнюються дефініції державна політика й аналіз державної політики, що є визначально важливо для обґрунтованості дослідження. Доктрина аналізу державної політики розглядається у контексті корелятивних взаємовідносин держави і суспільної сфери. Суспільне середовище, як визначальний чинник впливу на процес аналізу, результати й особливо наслідки державної політики характеризується з позицій його внесків і змінних та дослідження ефективності суспільного добробуту як складника архітектоніки взаємовідносин ринку й держави. Система державної політики розглядається також за допомогою конкретних внесків і результатів, як безперервний потік розвитку суспільства скерований державними інституціями у певному напрямі.
Розмежування понять цінності, цілі й завдання є актуальним для дослідження, оскільки цілі держави зумовлюють відповідний напрям її політики. Класифікація і структурування цілей та врахування потенційності при їх виборі визначально впливає на результативність державної політики. Концепція цільової функції передбачає зміст, структуру, методи формування й визначення оптимальних рівнів цілей і визначається логічністю складників: головна ціль, функції, структура.
Для оптимізації дослідження державної політики визначально важливим є її типологія, яка з огляду на критерії та процедури має бути придатною для аналізу політики в Україні. Моделювання суспільно-політичних процесів сприяє вдосконаленню процесу аналізу політики, виокремленню визначальних чинників й аналітичного поля для осмислення проблеми й вироблення альтернатив вирішення. Основою вирішення суспільних проблем є державно-політичне рішення, що представляє напрям державної політики, а сукупність яких визначає державну стратегію країни.
Етапи процесу аналізу державної політики спираються на його складники (визначення проблеми, альтернативи, прийняття, впровадження, оцінювання й аналіз політики), технологічні особливості прийняття державно-політичних рішень та критерії, процедури і відповідальність вибору політики. Державне управління розглядається як владний механізм впровадження державної політики, для якого визначальними чинниками є кадрове забезпечення, вибір інструментів та адміністративна культура. Соціально-економічне й політичне оцінювання результативності й ефективності державної політики є підсумково-спрямовуючим етапом її аналізу, оскільки з'ясовуються реалії і встановлюються межі дії/бездії політики тощо. Фундаментальні напрями розвитку державної політики в сучасному світі характеризуються крізь призму поглиблення демократії і розвитку громадянського суспільства, як чинників її аналізу.
Для характеристики державної політики нами застосовано значну кількість методів досліджень й аналіз традиційних культурних цінностей (цінності та переваги, норми й звичаї). Аналіз статистичних даних, інформаційних та інших матеріалів для реформування суспільних інститутів; характеристика інструментів політики, задіяних у державній політиці та законах (нормах, правилах тощо); аналіз механізму впровадження державно-політичних рішень; стратегічне планування й реакція відторгнення; постанови/укази й підтримка політики; управління й державна політика.
Взаємозв'язок соціально-економічних, політичних, культурних та інших суспільних детермінант і державної політики зумовлена необхідністю поступового демократичного розвитку. Суспільство має свої закони розвитку, які в свою чергу спираються на суспільні цінності й виражаються через державну політику. Враховуючи, що аналіз політики є "кваліфіковане застосування інтелекту до суспільних проблем" [10, с. 41], суспільні цінності суттєво впливають на процес вироблення й впровадження державної політики. Окрім того аналіз державної політики є пізнавальною діяльністю, вивченням й осмисленням, оскільки проблеми визначаються, вирішуються й переглядаються. У цьому процесі беруть участь усі, хто потребує виправдання та обґрунтування своїх поглядів стосовно проблеми.
Дії держави в умовах сучасного суспільства повинні враховувати рівень загальнонародних, групових, індивідуальних інтересів в організації життєдіяльності суспільства, що є основним показником її ефективності й навіть необхідності. Управлінські аспекти політики зумовлені не тільки соціально-економічними детермінантами, а й напрямом державної політики в суспільстві загалом. Як зауважує дослідник Т.Лові, "практика управління визначає політику" [429,с.545].
Специфіка взаємозв'язку державної політики й соціально-економічних суспільних детермінант в аспекті аналізу середовища виявляється в тому, що основними суб'єктами управління суспільством є державні інститути, а тому покращання управління є найважливішим складником дії політики. Ось чому державна політика, на думку Г.Райта, є сферою, яка складається з багатьох дисциплін, сфокусованих на процесах і функціях управління. Державне управління трактується як: спільні зусилля певної групи в контексті держави, охоплення всіх трьох гілок влади: виконавчої, законодавчої і судової, важливий чинник у формуванні державної політики, а, отже, як один зі складників процесу політики [33].
Теорію державного управління як частину процесу політики слід розглядати з урахуванням деяких теоретичних концепцій зі сфери політичної науки. Таким чином, виокремлення державного управління від державної політики є досить умовним, між ними існує тісний зв'язок як між суспільним розвитком і державною політикою. Це зв'язок взаємодії і взаємодоповнення. Глибше зрозуміти цю дилему допомагає діаграма, яку пропонує професор Р.Денгардт, де місце теорії державного управління показано в контексті суспільного середовища: від політичної до організаційної сфери, а також від об'єктивного до суб'єктивного аналізу [326, с. 54] див. Рис. 2.1