РОЗДІЛ 2
КЛІНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБСТЕЖЕНИХ ОСІБ
І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Клінічна характеристика обстежених осіб
Результати роботи базуються на даних комплексного дослідження і динамічного спостереження за 118 хворими, які знаходилися на стаціонарному лікуванні в терапевтичній клініці Запорізької обласної клінічної лікарні, а також 28 практично здорових осіб.
Критерії включення в дослідження:
* наявність підтвердженого хронічного гломерулонефриту даними анамнезу, клінічних, інструментальних, лабораторних досліджень;
* відсутність клінічно значущої супутньої патології;
* згода на участь у дослідженні;
Критерії виключення з дослідження:
* наявність артеріальної гіпертензії, яка передувала розвитку гломерулонефриту;
* присутність клінічно значущої супутньої патології;
* відмова пацієнтів від участі в дослідженні з будь-якої причини.
Усі хворі дали інформовану згоду на участь у дослідженні.
Обстеження хворих проводилося в два етапи: загальноклінічне і спеціальне обстеження.
Загальноклінічне дослідження проводилося згідно зі стандартами, прийнятими у клініці. Проводилося вивчення скарг хворого, даних анамнезу, результатів об'єктивного обстеження, даних лабораторних (розгорнутий аналіз крові, біохімічний аналіз крові з визначенням сечовини і креатиніну плазми, функціональних проб печінки; аналіз крові на вміст глюкози, електролітів, параметрів системи гемостазу; загальний аналіз сечі, аналіз сечі за Нечипоренком, аналіз сечі за Зимницьким та ін.) й інструментальних (ЕКГ, ехокардіоскопія, внутрішньовенна урографія, радіоізотопна ренографія, ультразвукове дослідження нирок і ін.) методів дослідження.
Верифікація хронічного гломерулонефриту у випадках, передбаченими стандартами обстеження, проводилася шляхом нефробіопсії з морфологічним дослідженням ниркової тканини.
Відповідно до поставленої мети і задач роботи, хворі розподілені на групи:
- виходячи з клінічного варіанта перебігу хронічного гломерулонефриту (класифікація Пелещук А.П. і співавт. [49]):
* 1 група - хворі в гіпертензивній стадії хронічного гломерулонефриту ;
* 2 група - хворі в гіпертензивній стадії хронічного гломерулонефриту з ознаками хронічної ниркової недостатності I-II стадії;
* 3 група - пацієнти в ангіпертензивній стадії хронічного гломерулонефриту.
* 4 група - практично здорові особи (контрольна група).
* за статтю:
- чоловіки;
- жінки;
* за віком (рекомендації ВООЗ):
* 1 категорія - 18-34 роки;
* 2 категорія - 35-44 роки;
* 3 категорія - 45-59 років;
* 4 категорія - 60 років і більше.
* ступінь артеріальної гіпертензії (класифікація World Health Organization. International Society of Hypertension Guidelines for the Management of Hypertension [97]:
* 1 ступінь - АТс 140-159 мм рт.ст., АТд 90-99 мм рт.ст.
* 2 ступінь - АТс 160-179 мм рт.ст., АТд 100-109 мм рт.ст.
* 3 ступінь - АТс ? 180 мм рт.ст., АТд ? 110 мм рт.ст.
Вимір АТ проводився згідно з рекомендаціями ВООЗ.
Клінічна характеристика обстежених хворих на хронічний гломерулонефрит і осіб контрольної групи наведена в таблиці 2.1 і на рисунку 2.1.
Таблиця 2.1
Клінічна характеристика обстежених осіб
Показники1 група2 група3 група4 групаЧисло обстежених осіб50363228Вік, років36,08±1,5637,75±2,3524,17±1,4829,15?3,75Тривалість захворювання, років6,12±0,496,81±0,813,11±0,39-Тривалість артеріальної гіпертензії, років4,24±0,395,14±0,68--Вік на початку захворювання, років29,96±1,1830,94±1,7221,15±1,20-
Першу групу склали 50 пацієнтів, з них 34 чоловіка і 16 жінок, у другу групу ввійшли 36 осіб (25 чоловіків і 11 жінок), третю групу утворили 32 хворих (21 чоловік і 11 жінок). Середній вік хворих у першій групі склав 36,08±1,56 року, у другій групі середній вік був максимальним - 37,75±2,35 року, у третій групі середній вік склав 24,17±1,48 року. Середня тривалість захворювання була нижче в третій групі і склала 3,11±0,39 року, найбільша середня тривалість захворювання відзначена в другій групі - 6,81±0,81 року, у першій групі цей показник дорівнював 6,12±0,49 року. Середня тривалість артеріальної гіпертензії була вище в другій групі (5,14±0,68 року) у порівнянні з першою групою (4,24±0,39 роки).
Обстежені хворі пред'являли такі скарги загального характеру: загальна слабкість 80(67,80%), швидка стомлюваність 90(76,27%), зниження працездатності 67(56,78%), порушення сну 74 (62,71%), емоційна лабільність і підвищена дратівливість 45(38,14%). Головні болі турбували 54 (45,76%) пацієнтів.
Болісні відчуття в поперековій ділянці відзначали 78 (66,10%) хворих.
З боку серцево-судинної системи турбували болі в ділянці серця колючого 21 (17,80%) чи ниючого 14 (11,86%) характеру.
Періодично виникаюче почуття серцебиття відчувалося у 20(16,95%) хворих. Задуха при фізичному навантаженні спостерігалася у 23 (19,49%) хворих.
За даними загального огляду, у 78 (66,10%) обстежених осіб відзначалася блідість шкірних покривів, у 15 (12,71%) осіб відзначалася помірна гіперемія.
Рис.2.1. Розподіл обстежених осіб по групам.
Клінічно хронічний гломерулонефрит проявлявся синдромом артеріальної гіпертензії - 86 (72,88%), нефротичним - 29 (24,58%), ізольованим сечовим синдромом - 21 (17,80%), а також сполученням цих ознак. Незмінена функція нирок спостерігалася у 74 (72,61%) хворих, хронічна ниркова недостатність I - II стадії була визначена у 32 (27,11%) осіб.
Патологія з боку серцево-судинної системи була виявлена у 56 (47,46%) досліджуваних. Анамнестично ніхто з обстежених не переніс інфаркту міокарда чи мозкового інсульту, що було підтверджено електрокардіографічними даними. При проведенні пальпації в ділянці серця визначене посилення верхівкового поштовху, а також його зсув вліво у 42 (35,59%) осіб. Розширення границь відносної серцевої тупості ліворуч від середньоключичної лінії на 1,5-2 см перкуторно визначено у 35 (