РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Аналіз показників серцево-судинної захворюваності та смертності населення гірських та низинних районів Закарпаття
Перший етап роботи полягав у оцінці динаміки показників серцево-судинної захворюваності та смертності у гірських та рівнинних районах Закарпатської області протягом 2002 - 2006 років. Вихідними даними слугували районні показники серцево-судинної захворюваності та смертності серед дорослого населення, подані в організаційно-методичний кабінет Закарпатського обласного кардіологічного диспансеру (м. Ужгород) протягом 2002 - 2006 років. Оскільки більшість адміністративних одиниць Закарпатської області включають населені пункти, як розташовані у межах гірської зони (більше 400 м н.р.м.), так і передгірної або рівнинної, то статистичних показників здоров'я населення окремо для гірських та рівнинних районів не існує. Для оцінки статистичних показників у гірській зоні ми обрали чотири адміністративні одиниці, які цілком лежать у межах гірського поясу - Великоберезнянський, Воловецький, Міжгірський та Рахівський райони Закарпатської області; показники серцево-судинної захворюваності та смертності для рівнинної зони оцінювали у чотирьох адміністративних територіях, цілком розташованих у межах Закарпатської низовини - Берегівського, Виноградівського, Мукачівського та Ужгородського районів.
Оскільки статистичні показники могли суттєво відрізнятися у окремих районах, то для кожної клімато-ландшафтної зони обчислювали зважений показник, який враховував кількість дорослого населення та абсолютну кількість випадків захворювання (або смертельних випадків), зареєстрованих у кожній адміністративній одиниці, що входила до відповідної зони. Оцінювали наступні зважені показники: захворюваність та поширеність ССЗ, АГ, ІХС, захворюваність та смертність від ГІМ, серцево-судинну та кардіальну смертність. Різницю показників здоров'я населення у кожній зоні оцінювали за допомогою z-тесту.
2.2. Загальна характеристика досліджуваних груп пацієнтів
У клінічну частину дослідження, яка проводилася на базі регіональної кардіологічної клініки - Закарпатського обласного кардіологічного диспансеру (м. Ужгород), залучили 299 пацієнтів, яких поділили на дві групи, залежно від клімато-ландшафтної зони постійного проживання. Основна досліджувана група складалася зі 191 пацієнта - корінного мешканця гірських населених пунктів Закарпаття. Середній вік досліджуваних основної групи складав 56,5±1,2 років (від 37 до 76 років), з них 144 особи (75,4%) - чоловічої статі. Усі досліджувані основної групи постійно проживали у населених пунктах Великоберезнянського, Воловецького, Міжгірського та Рахівського районів Закарпатської області. Гірським населеними пунктами вважати ті, які знаходяться на висоті не менше 400 м н.р.м., і яким надано статус гірських населених пунктів згідно Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" [30].
Для мінімізації помилки відбору в клінічну частину дослідження включали усіх пацієнтів-мешканців гірських районів, послідовно госпіталізованих у стаціонарні відділення Закарпатського кардіологічного диспансеру протягом січня-червня 2005 року, за умови відсутності критеріїв виключення з дослідження (див. нижче). При цьому із 336 госпіталізованих пацієнтів-мешканців гірських районів критеріям виключення не відповідав 191 пацієнт (56,8%), а з 170 пацієнтів-мешканців низинних районів (Берегівського, Виноградівського, Мукачівського та Ужгородського), послідовно госпіталізованих у клініку протягом січня-лютого 2005 року, критеріям виключення не відповідали 108 пацієнтів (63,5%, р>0,05) середній вік яких становив 58,5±1,8 років (від 34 до 83 років), з них 76 осіб чоловічої статі (70,4%). Слід зазначити, що протягом 2005 року в кардіологічних відділеннях центральних районних лікарень згаданих гірських районів був пролікований 1581 пацієнт, 573 з яких були скеровані у Закарпатський кардіологічний диспансер (36,2%), аналогічні цифри для рівнинних районів склали відповідно 3670 та 1013 пацієнтів (27,6%, р<0,001), тобто доступність висококваліфікованої спеціалізованої медичної допомоги на третинному рівні її надання для мешканців гірських населених пунктів, госпіталізованих у центральні районні лікарні, не була гіршою, порівняно з мешканцями низовини. Серед відібраних пацієнтів-мешканців гірських та низинних населених пунктів у поселеннях міського типу проживали 50 (26,5%) та 59 (54,6%) осіб відповідно (р<0,01). Не мали постійного місця роботи 56 (29,3%) пацієнтів-жителів гірської зони та 21 (19,4%) пацієнтів, котрі проживали у низинній зоні (р=0,06).
Оскільки відомо, що в умовах ПІК після перенесеного ГІМ із зубцем Q спостерігаються кількісно і якісно відмінні порушення гемодинаміки, функціональний стан серцево-судинної системи аналізували, залежно від наявності останнього. Відтак у основній та контрольній групах виділили підгрупи пацієнтів з ПІК після перенесеного інфаркту міокарда із зубцем Q (підгрупи 1А, (n=65) та 2А (n=32) відповідно) та без анамнестичних вказівок на нього (підгрупи 1Б (n=126) та 2Б (n=76) відповідно). Для коректного зіставлення показників було сформовано групи практично здорових осіб-мешканців гірських населених пунктів (підгрупа 3, n=32), віком 40,6±5,2 років та жителів низинних населених пунктів (підгрупа 4, n=31), віком 39,5±4,8 років.
Усі пацієнти мали хронічну ІХС у вигляді ПІК та/або стабільної стенокардії напруження ІІ-ІІІ ФК. Діагноз ПІК встановлювали на підставі відповідно задокументованих анамнестичних даних, наявності патологічних зубців Q на ЕКГ принаймні у двох послідовних відведеннях та виявлення під час двомірної ЕхоКГ у стані спокою зон дисфункції міокарда у вигляді сегментарної гіпокінезії, акінезії або дискінезії стінок ЛШ.
Діагноз стабільної стенокардії напруження встановлювали на підставі рекомендацій Європейського товариства кардіології з ведення стабільної стенокардії напруження (2006) [114]. Стабільну стенокардію н