РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Клінічна характеристика хворих
Робота базується на результатах обстеження 124 пацієнтів з м”якою та помірною
артеріальною гіпертензією (АГ) та метаболічним синдромом (МС) згідно критеріїв
ATP III, що знаходились на лікуванні у відділенні симптоматичних артеріальних
гіпертензій Національного Наукового Центру „Інститут кардіології імені
академіка М.Д.Стражеска” АМН України у 2003-2006 рр. та 10 практично здорових
осіб, що склали контрольну групу. Іншу контрольну групу склали 24 пацієнти з АГ
та без ознак МС.
Пацієнти відповідали наступним критеріям включення:
чоловіки та жінки віком від 18 до 65 років;
м”яка та помірна есенціальна АГ згідно класифікації ВООЗ (1999) (Міжнародного
Товариства з вивчення Артеріальної Гіпертензії) та Українського Товариства
Кардіологів, при умові, що в кінці семиденного періоду відміни всіх
антигіпертензивних препаратів середні значення артеріального тиску (АТ),
виміряного в першій половині дня в положенні сидячи – офісний систолічний
артеріальний тиск (САТ) і 140 мм рт. ст., діастолічний артеріальний тиск (ДАТ)
і 90 мм рт. ст.;
всі медикаментозні препарати (в т.ч. антигіпертензивні) протягом семиденного
періоду були відмінені;
метаболічний синдром згідно АТР III критеріїв.
В дослідження не включали:
пацієнти з наявним цукровим діабетом I та II типу;
верифікованою симптоматичною АГ;
рівень офісного систолічного (САТ) і 180 мм рт.ст. чи діастолічного (ДАТ) АТ і
110 мм рт. ст. ;
інфаркт міокарду чи гостре порушення мозкового кровообігу в анамнезі;
гостра або хронічна ниркова недостатність (рівень креатиніну сироватки крові і
200 мкмоль/л)
декомпенсовані захворювання печінки (рівень АСТ, АЛТ вище верхньої границі
норми у 3 рази);
вагітність або лактація;
серцева недостатність вище II функціонального класу (ФК) (згідно Нью-Йоркськой
класифікації);
складні порушення ритму та провідності;
ревматичні та неревматичні враження клапанного апарату серця;
ішемічна хвороба серця вище II ФК.
Діагноз МС встановлювали згідно критеріїв експертів Національного інституту
здоров”я США (Adult Treatment Panel III, 2001 р.) при наявності трьох чи більше
із вказаних нижче ознак:
абдомінальне ожиріння: об”єм талії у чоловіків > 102 см, у жінок > 88 см;
рівень тригліцеридів (ТГ) плазми крові ? 150 мг/дл ( ? 1,7 ммоль/л);
рівень холестерину ліпопротеїнів високої щільності (ХС ЛПВЩ) для чоловіків < 40
мг/дл ( < 1,04 ммоль/л), для жінок < 50 мг/дл ( < 1,29 ммоль/л);
рівень офісного артеріального тиску (АТ) ? 130/85 мм рт. ст.;
рівень глюкози натще ? 110 мг/дл ( ? 6,1 ммоль/л).
Дослідження складалось з декількох етапів:
Скринінгу – відбору пацієнтів, які відповідають критеріям включення в
дослідження;
Семиденний період відміни всіх медикаментозних засобів;
Початкове обстеження та розподіл пацієнтів на три групи, в залежності від
призначеної антигіпертензивної терапії:
1-а група – пацієнтам призначався атенолол (тенолол виробництва компанії IРCA,
Індія) в дозі 50 – 100 мг/день в два прийоми.
2-а група – пацієнтам призначався фозиноприл (моноприл виробництва компанії
“Bristol-Myers Squibb”, США) в дозі 20 - 40 мг один раз на добу.
3-я група - пацієнтам призначався телмісартан (мікардіс виробництва фірми
“Boehringer Ingelheim”, Германія) в дозі 40-80 мг один раз на добу.
При недосягненні протягом першого місяця лікування цільових цифр офісного АТ (<
140/90 мм рт.ст.) додавався гідрохлортіазид (виробництва Борщагівського ХФЗ,
Україна) в дозі 12,5 мг один раз на добу.
Курс лікування в середньому склав 7,53 ± 0,62 міс.
З дослідження виключено 14 пацієнтів (11,3%). У 3-х (2,4%) з них внаслідок
розвитку побічних реакцій: у 2-х (1,6%) виник головний біль та брадикардія на
фоні прийому атенололу, у 1-го (0,8%) – сухий кашель при прийомі фозиноприла. У
6 пацієнтів (5%) при початковому обстеженні вперше виявлений цукровий діабет,
один пацієнт (0,8%) помер від гострого порушення мозкового кровообігу, 4
пацієнти (3,2%) відмовилися через особисті причини. Середня доза атенололу в
дослідженні склала 77,8 ± 4,2 мг, фозиноприлу – 31 ± 1,4 мг, телмісартану –
73,3 ± 2,5 мг. Монотерапію атенололом, фозиноприлом та телмісартаном отримували
63,9%, 68,4% та 66,7% пацієнтів відповідно, (р>0,05 між групами). Додавання
гідрохлортіазиду знадобилося у 36,1% пацієнтів в групі атенололу, у 33,3% в
групі телмісартану та у 31,6% в групі фозиноприлу (р>0,05 між групами). Таким
чином, частка пацієнтів, що отримували моно- чи комбіновану терапію в групах
спостереження була однаковою.
Повторне обстеження пацієнтів в кінці курсу лікування.
Початкова характеристика хворих, включених в дослідження, представлена в
таблиці 2.1. Всього на початку дослідження було обстежено 124 пацієнти, з них
52 (41,9 %) – чоловіки та 72 (58,1 %) – жінки. Частота виявлення компонентів МС
в нашому дослідженні склала: 3 компоненти (артеріальна гіпертензія та об”єм
талії > 88см у жінок та 102см у чоловіків обов”язкові 2 критерії та інший любий
з п”яти) – 100%, 4 компоненти – 61%, 5 компонентів – 22% пацієнтів. Середній
вік пацієнтів склав 50,29 ± 0,96 роки. Середня тривалість АГ – 5,01 ± 0,26
роки. Середня маса тіла – 95,22 ± 1,26 кг. Середній індекс маси тіла склав
32,92 ± 0,38 кг/м2. Відношення ОТ/ОС в цілому по групі склало – 0,93 ± 0,01
умов. од. 70,16 % пацієнтів мали обтяжену спадковість по артеріальній
гіпертензії, та 24,19 % - по цукровому діабету. Надмірна вага тіла
спостерігалася у 21,77 % обстежених, ожиріння I ступеню – у 58,06 %, ожиріння
II ступеню – у 12,90 %, ожиріння III ступеню – у 7,26 %. Таким чином, найбільшу
когорту склали пацієнти з ожирінням I ступеню. Середні цифри офісного САТ та
ДАТ склали 157,03 ± 0,79 та 92,17 ± 0,32 мм рт.ст. відп
- Київ+380960830922