РОЗДІЛ 2
ХАРАКТЕРИСТИКА СУЧАСНИХ ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНИХ І СОЦІАЛЬНО-ЕКОЛОГІЧНИХ УМОВ АГРОСФЕРИ
ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
2.1. Загальні відомості
Житомирська область як адміністративно-територіальна одиниця заснована 22 вересня 1937 року, її обласний центр - місто Житомир. Вона розташована в північно-західній частині України і межує: на півночі - з Гомельською областю Республіки Білорусь, на заході - з Хмельницькою і Рівненською, на сході - з Київською і на півдні - з Вінницькою областями України. Її географічні координати - між 49031І і 510411 північної широти та між 270121 і 29046І східної довготи. Географічний центр знаходиться у селі Кам'яний брід Володарсько-Волинського району [141].
Житомирщина - край мальовничої природи, своєрідних природних багатств, який здавна привертав увагу багатьох вчених-ботаніків, географів, геологів із світовими іменами, зокрема В.В.Докучаєва, О.І.Воєйкова, П.А.Тутковського, В.І.Вернадського, О.П.Карпінського, і перш за все завдяки тому, що знаходиться в межах Українського кристалічного щита. В основі останнього лежать гірські породи докембрійського періоду - найдавнішого етапу геологічного розвитку Землі, багаті на різні корисні копалини [49, 68].
Більш як три чверті території області розташовано в Правобережному Поліссі. Тут на переважаючих дерново-підзолистих ґрунтах шумлять сосново-дубові, дубово-грабові та соснові ліси. Це одна з найбагатших лісовими ресурсами областей України. Землі лісового фонду займають тут 1042,7 тис.га. Лісистість області становить 35% [49, 141].
Відповідно до різноманітних геологічних та фізико-географічних особливостей визначився рельєф та своєрідна гідрографія. На території області протікає 221 річка загальною довжиною понад 5 тис. км, на яких створено 41 водосховище загальною площею 67,5 кв. км із загальним об'ємом води 160,6 млн. куб. м. Всі річки належать до басейну Дніпра. Вони не широкі і не глибокі, течія в них здебільшого спокійна, і протягом тривалого періоду вони використовуються для господарських потреб. У річках водяться риба, раки [141]. Болота області зосереджені переважно на Поліссі, в басейнах річок Случі, Уборті, Ужа, Жерева та їхніх приток Словечни, Болотниці, Червонки, Зимухи, Жалобниці, Бігуні та інших.
Характер природної рослинності тісно пов'язаний з рельєфом, зволоженістю і типами ґрунтів. У поліській частині з рослинних угрупувань є ліси, в яких основними лісоутворюючими породами є сосна, дуб, липа, береза, осика, вільха чорна та граб. Підлісок характеризується горобиною, ліщиною, калиною, крушиною. Багатий і ґрунтовий покрив. Серед трав'янистої рослинності переважає тонконіг, копитняк, глуха кропива, звіробій, меренка запашна, фіалка, конвалія травнева, медунка лікарська, вереск, суниці, чорниці та інші рослини [49,141].
У зв'язку з розвитком промисловості та містобудування, інтенсифі-кацією сільського господарства, урбанізацією міст і населених пунктів, що впливають на стан природи (див.додатки В, Д, Ж, М, Н), в області здійсню-ється розгорнута програма охорони природи, збереження та примноження її багатств. Особлива увага звертається на охорону і раціональне використання землі, збереження від забруднення річок і водойм, охорону та відтворення рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря [68, 151].
Своєю площею - 29,9 тис. кв. км, що становить 4,9 % території України, Житомирщина є однією з найбільших серед областей і за цим показником посідає п'яте місце, поступаючись перед Одеською, Дніпропет-ровською, Чернігівською та Харківською. Протяжність між крайніми точками області з заходу на схід становить близько 170, а з півночі на південь - 230 км. У складі області 23 райони, 4 міста обласного і 5 - районного підпоряд-кування, 46 селищ міського типу, 1629 сіл - всього 1684 населених пункти. Станом на 2001 рік населення в області складало 1420 тис. осіб, зокрема міського 804 тис. чоловік, сільського - 616 тис. чоловік. Щільність населення на 1 кв. км - 50,5 чол. [49, 68].
За характером рельєфу область поділяється на південно-західну підвищену частину, що розташована в межах Придніпровської підвищеності, і північно-східну понижену, слабо розчленовану, в складі якої виділяється Овруцький кряж, - в межах Поліської низовини. В цілому рельєф переважно рівнинний і лише злегка пересічений. Область багата різноманітними корисними копалинами, за що її справедливо називають "Урал в мініатюрі", де розробляється понад 200 родовищ (каоліни, піски, доломіти, кварцити, мармур, керамзити, граніт, лабрадорит, будівельне каміння, титан, глина, торф та інші) [141].
Область відрізняє лісистість і наявність перезволожених та заболочених земель. Ліси займають майже третину її території, а за лісоресурсами, які становлять понад 200 млн. куб. м, область посідає перше місце в Україні. Рослинний світ Житомирщини характеризується великою різноманітністю флористичних комплексів і є джерелом цінних рослинно-сировинних ресурсів: лікарських, харчових, технічних, вітамінних тощо. На її території водиться 2783 види тварин, з яких 96 занесені до Червоної книги України. Грунтовий покрив на півночі області представлений переважно дерново-підзолистими, болотними грунтами піщаного та супіщаного гранулометричного складу, а на півдні - родючі чорноземи і сірі лісові ґрунти, які придатні для вирощування сільськогосподарських культур [68, 141].
За фізико-географічними і грунтово-кліматичними умовами та практикою адміністративно-територіального управління область поділяється на три зони. Перша - лісостепова, до якої входять Андрушівський, Бердичівський, Любарський, Попільнянський, Ружинський і Чуднівський райони; друга (її ще називають "перехідна") або перша поліська - Брусилівський, Дзержинський, Житомирський, Коростишівський, Новоград-Волинський, Черняхівський, Радомишльський і Овруцький райони; третя зона або друга поліська - Баранівський, Володарсько-Волинський, Ємільчинський, Коростенський, Лугинський, Малинський, Народицький, Олевський, Червоноармійський райони.
- Київ+380960830922