РОЗДІЛ 2. МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Структура дослідження
Дослідження складалося з трьох етапів. На першому етапі з метою вивчення й
аналізу основних клініко-анамнестичних характеристик і чинників ризику розвитку
ГПЕ було здійснено анкетування 84 жінок, 54 з яких склали хворі з гістологічно
верифікованим ГПЕ (основна група), а 30 пацієнток – з гістологічно
підтвердженою відсутністю патології ендометрія (контрольна група). Оцінка
клініко-анамнестичних характеристик в обох групах здійснювалася у відповідності
зі шкалою чинників ризику розвитку патології ендометрія (Кульбака) [2].
Усім хворим із ГПЕ було проведено фракційне лікувально-діагностичне
вискоблювання слизової оболонки порожнини матки і цервікального каналу під
гістероскопічним контролем. У групі контролю пацієнткам, що обстежилися в
рамках програми «Безплідність», виконували біопсію ендометрія за допомогою
кюретки типу Пайпель. Крім цього, в обох сформованих групах було проведено
порівняльний міжгруповий і внутрігруповий аналіз загальної (у плазмі крові) і
місцевої (у слизовій оболонці тіла матки) активності оксиду азоту.
На другому етапі з метою визначення критерію диференційованого застосування
гормонального або органозбережувального ендохірургічного лікування було
проведено аналіз ефективності лікування 54 жінок з гістологічно верифікованим
ГПЕ залежно від вихідної активності оксиду азоту. З цією метою усі пацієнтки
були поділені рандомізовано на дві групи таким чином: гормональну терапію
препаратами групи гестагенів (Дюфастон «Солвей Фарма») провели 32 пацієнткам,
тоді як гістероскопічну аблацію ендометрія виконували 22 хворим із ГПЕ.
Спостереження за хворими обох підгруп здійснювалося протягом 12 місяців. З
урахуванням поставленої задачі другого етапу в рамках кожної з груп були
сформовані по дві підгрупи (з рецидивом і без рецидиву захворювання). Оцінка
ефективності кожного з методів лікування здійснювалася на підставі наявності
або відсутності рецидиву (клінічного або морфологічного) протягом зазначеного
періоду моніторингу.
Таким чином, другий етап дослідження дозволив нам визначити патогенетично
обґрунтований критерій диференційованого застосування гестагенотерапії або
внутрішньоматкової хірургії у хворих на ГПЕ.
Враховуючи дані перших двох етапів дослідження, метою третього етапу стала
оцінка ефективності клінічного застосування розробленого критерію
диференційованого застосування гормонального або органозбережувального
ендохірургічного лікування пацієнток із ГПЕ. Для цього було проведено
обстеження і лікування 60 хворих з гістологічно верифікованим діагнозом ГПЕ.
Групи для органозбережувального ендохірургічного (30 пацієнток) і гормонального
(30 жінок) лікування були сформовані за методом випадок-контроль з урахуванням
критерію диференційованого підходу, визначеного за результатами перших двох
етапів дослідження.
Таким чином, на третьому етапі дослідження було доведено ефективність
використання розробленої методики диференційованого підходу до лікування ГПЕ.
Дослідження здійснювалося на клінічних базах кафедри акушерства і гінекології
№ 1 ОДМУ, НДІ нових медичних технологій і проблемних захворювань, Обласному
онкологічному диспансері, МКЛ № 2, МКЛ № 5.
Перед проведенням дослідження і консервативного або ендохірургічного лікування
ГПЕ усі хворі пройшли комплексне клініко-лабораторне обстеження, відповідно до
рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) (1993 р.) [2; 68;
86; 98; 260].
Усім жінкам здійснювали УЗД органів малого таза і черевної порожнини, пальпацію
молочних і щитовидних залоз. У разі потреби робили мамографію, УЗД молочних і
щитовидних залоз. Пацієнтки з наявністю запальних захворювань і супутніх
захворювань органів репродуктивної системи на момент обстеження були виключені
з дослідження.
Консервативну терапію ГПЕ проводили гормональними препаратами групи гестагенів
за стандартною описаною в літературі схемою (Дюфастон «Солвей Фарма» – по 1
таблетці два рази на день з 5-го по 25-й день оваріально-менструального циклу
протягом 6 менструальних циклів) [91; 180; 226].
Електрохірургічну аблацію ендометрія виконували кульовими електродами 2 мм і 4
мм із потужністю струму 50–60 Вт у режимі «коагуляція». Коагуляцію починали з
області маткових кутів і дна матки, потім по годинній стрілці обробляли всі
стінки матки, починаючи з однієї із бічних.
2.2. Методика біопсії ендометрія і гістероскопії
Пацієнтку розміщували в гінекологічному кріслі у положенні для малих
гінекологічних операцій. Дезинфікуючим розчином (5% спиртовий розчин йоду)
обробляли область малих і великих статевих губ, лобок, верхні третини
внутрішньої поверхні стегон, промежину. Шейку матки оголювали за допомогою
дзеркал, обробляли дезинфікуючим розчином (5% спиртовий розчин йоду). Потім на
передню губу шийки матки тангенціально накладали кульові щипці. Правою рукою
робили зондування порожнини матки, помічаючи при цьому максимальне проникнення
зонда за вимірювальними оцінками. Наступним етапом було розширення
цервікального каналу до № 11 розширниками Гегара. Таке розширення цервікального
каналу сприяє достатньому і вільному відтокові рідини з порожнини матки під час
гістероскопії. Крім того, введена у порожнину матки рідина у значно меншій
кількості попадає в черевну порожнину, що знижує ризик інфекційних ускладнень.
Після розширення цервікального каналу у порожнину матки вводили гістероскоп з
підключеним світловодом і промивною системою. Просування гістероскопа вперед
здійснювалося лише після заповнення останнім рідким середовищем і під зоровим
контролем. Як правило, для кращого огляду необхідно ст
- Київ+380960830922