РОЗДІЛ 2
ЖИТТЄВИЙ ТА ТВОРЧИЙ ШЛЯХ В.І.ЛИПСЬКОГО
2.1. Стан ботанічної науки в Україні в кінці ХІХ на початку
ХХ століття
Щоб зрозуміти та висвітлити внесок окремого вченого в розвиток біологічної науки в певний період її історії, потрібно звернутись до самої історії даної науки в цей період. Історично-науковий аналіз розвитку тієї чи іншої галузі біологічної науки має значення не тільки для правильного розуміння внеску конкретного вченого, але й для об'єктивної оцінки її сучасного стану та перспектив подальшого розвитку. Наукова діяльність В.Липського віддзеркалювала ті основні тенденції, за якими розвивалась вітчизняна ботаніка. Тому аналіз його діяльності слід почати з розгляду умов, які склались у вітчизняній біологічній науці, зокрема ботанічній в кінці ХІХ на початку ХХ століття.
У кінці ХІХ ст. в Україні розвивалась наукова думка, що досягла значних успіхів і внесла вагомий вклад у розвиток світової науки. Найзначнішими науковими центрами, що впливали на розвиток науки в підросійській Україні були університети - Харківський (1804), Київський (1834) та Новоросійський (1865) [71, 179]. Їх професори та викладачі, поряд з педагогічною діяльністю, розгорнули значну наукову роботу на ввірених їм кафедрах та в дослідницьких лабораторіях. Відомі вчені О.Ковалевський, М.Бекетов, І.Мечников, О.Баранецький, І.Шмальгаузен та інші працювали на європейському рівні. Кожен із них отримав вагомі результати, які мали світове значення і вписувались у логіку розвитку біології як науки. Усе це свідчить про те, що саме в другій половині ХІХ ст. в Україні розвивались окремі напрями біологічних наук, в яких учені України досягли вагомих результатів [74; 192]. Зокрема, розглянемо розвиток ботанічної науки в той період. Ботанічна наука в підросійській Україні кінця ХІХ - початку ХХ ст. знаходилась на підйомі, у ній працювало багато нових дуже цікавих учених і не дивно, що відбувались зіткнення різних думок, які служили каталізатором наукового прогресу в ботаніці.
У Харківському університеті кафедру ботаніки, що почала своє існування з 1822 р., у різний час очолювали відомі вчені. Зокрема, В.Черняєв був її керівником в 1829-1859 роках, саме він поклав початок цілому ряду ботанічних дисциплін у першому університеті на теренах України. В. Черняєв був ініціатором створення та автором проекту ботанічного кабінету, саме він став фундатором Гербарію Харківського університету. Головна заслуга В.Черняєва перед вітчизняною ботанікою полягає в опублікуванні "Конспекта растений дикорастущих и разводимых в окрестностях Харькова и на Украине" (1855). Ця праця довгий час була єдиною роботою по флорі України. Саме вона вважається першим зведенням по флорі України, не дивлячись на короткий опис та відсутність показань про місцерозташування рослин, конспект флори В.Черняєва використовувався спеціалістами до теперішнього часу.
Велике значення для розвитку ботанічної науки в Харківському університеті мала діяльність Л.Ценковського, який керував кафедрою ботаніки з 1871 по 1886 р. Його роботи отримали широку популярність як у царській Росії, так і за кордоном. У наукових працях ученого велика увага була приділена вивченню нижчих рослин та тварин. За результатами власних досліджень він дійшов висновку, що ці дві групи організмів споріднені філогенетично. За ініціативи Л.Ценковського при ботанічному кабінеті Харківського університету було створено першу мікробіологічну лабораторію.
У Харківському університеті працював цілий ряд відомих учених, які мали значні здобутки в галузі ботаніки. Серед них варто назвати Л.Рейнгардта, В.Арнольді, М.Леваковського, В.Палладіна, А.Краснова, В.Талієва та інших [168]. Зокрема, В. Арнольді приділяв велику увагу вивченню водоростей, він став автором першого в Росії підручника по нижчих рослинах. Працюючи в Харківському університеті з 1903 р., учений створив альгологічну наукову школу, що стала всесвітньо відомою. В.Арнольді цікавили питання морфології, систематики, біології та екології даної групи нижчих рослин, а також їх географічне поширення.
При Харківському університеті діяло товариство дослідників природи, що було створено в 1869 р., і в "Трудах ..." якого публікувалась велика кількість праць в галузі ботаніки [168].
Значна роль у розвитку ботанічної науки належала природодослідникам Університету св. Володимира в Києві, які з самого початку його заснування розробляли і створювали не лише напрями, а й школи науковців. Це особливо характерно для вчених у галузі систематики вищих та нижчих рослин, флористики, цитології та ембріології, а також фізіології рослин. Саме з систематики, з флористичних досліджень, з вивчення рослинності розпочалася ботанічна наука в Київському університеті. У різні роки кафедру ботаніки Університету очолювали В.Бессер, Р.Траутфеттер, О.Рогович, І.Борщов, І.Шмальгаузен, С.Навашин та інші.
Найвідомішим ботаніком другої половини ХІХ ст. вважається І.Шмальгаузен, який у 1879 - 1894 рр. працював професором кафедри ботаніки Київського університету та був директором університетського Ботанічного саду [34]. Однією з найбільших заслуг І. Шмальгаузена є опублікування " Флоры Юго-Западной России, т. е. губерний: Киевской, Волынской, Подольской, Полтавской, Черниговской и смежных мест", яка на той час була повним флористичним зведенням, що стосується даної території [10, 38, 8, 186]. На сторінках цієї праці І. Шмальгаузеном наводиться повний морфологічний опис 1721 виду вищих рослин, які зустрічаються на території південно-західної Росії, а також 136 видів культурних рослин. Флористичні дослідження І.Шмальгаузен проводив у лісостепових та степових районах України, а також на Лівобережному Поліссі та в Криму [224]. Під час написання даної роботи вчений, крім власних зборів, опрацював усі університетські гербарії, зібрані до нього та гербарії своїх учнів і співробітників. Ця праця стала фундаментом для іншої класичної двотомної роботи "Флора Средней и Южной России, Крыма и Северного Кавказа", що