РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Клінічна характеристика обстежених
Результати дослідження базуються на даних комплексного обстеження і динамічного спостереження за 236 хворими на гіпертонічну хворобу, що знаходилися на стаціонарному обстеженні та лікуванні в терапевтичній клініці Запорізької обласної клінічної лікарні, або зверталися амбулаторно в консультативну поліклініку Запорізької обласної клінічної лікарні і на кафедру госпітальної терапії-2 Запорізького державного медичного університету, а також 36 практично здоровими особами. У процесі додаткового обстеження пацієнтів 58 з них було виключено з подальшого спостереження в рамках дослідження у зв'язку з виявленням критеріїв виключення, наведених нижче; таким чином, групу хворих на гіпертонічну хворобу склали 178 пацієнтів.
Критеріями включення пацієнтів у дослідження були:
- наявність у пацієнта верифікованої на підставі скарг, даних анамнезу захворювання, клінічної картини, інструментальних і лабораторних методів дослідження гіпертонічної хвороби;
- згода пацієнта на участь у дослідженні;
У дослідження не включали пацієнтів з наявністю хоча б одного з перерахованих нижче критеріїв:
- симптоматичний характер артеріальної гіпертензії;
- наявність наступних форм ішемічної хвороби серця:
> стенокардія напруги III-IV функціонального класу;
> нестабільна стенокардія;
> гострий чи перенесений раніше інфаркт міокарду;
- хронічна серцева недостатність III-IV функціонального класу;
- наявність в анамнезі перенесеного мозкового інсульту;
- гемодинамічно значимі порушення ритму серця, що вимагають медикаментозної корекції;
- хронічна ниркова недостатність;
- інсулін-залежний і декомпенсований інсулін-незалежний цукровий діабет;
- хронічні запальні захворювання;
- системні захворювання сполучної тканини;
- дегенеративні ураження опорно-рухового апарату;
- хронічний гепатит і цироз печінки;
- інша важка соматична патологія, яка супроводжується зміною досліджуваних параметрів і здатна, таким чином, вплинути на результати дослідження;
- відмова пацієнта від участі в дослідженні чи неможливість дати ним згоду на участь у дослідженні.
Верифікацію діагнозу гіпертонічної хвороби здійснювали відповідно до наказу №247 Міністерства охорони здоров'я України від 10.08.1998 р. Загальноклінічне обстеження пацієнтів проводили у відповідності зі стандартами, прийнятими в терапевтичній клініці Запорізької обласної клінічної лікарні, при цьому вивчали скарги пацієнтів, анамнестичні дані, дані фізікального обстеження, результати лабораторних (загальний аналіз крові, біохімічний аналіз крові з визначенням вмісту глюкози, електролітів, сечовини, креатиніну, ліпідного спектру, показників функціонального стану печінки, параметрів згортання системи крові тощо; загальний аналіз сечі, аналіз сечі за Нечипоренко і Зимницьким) та інструментальних методів дослідження (електрокардіографія, оглядова рентгенографія органів грудної клітки, ехокардіоскопія, ультразвукове дослідження нирок), консультацій окуліста (з обов'язковим проведенням офтальмоскопії з дослідженням судин очного дна) і невропатолога. З метою виключення симптоматичного характеру артеріальної гіпертензії, при наявності відповідних показань, пацієнтам проводили дослідження функціонального стану нирок (внутрішньовенна екскреторна урографія, радіоізотопна ренографія) і ендокринної системи (екскреція із сечею ваніліл-миндальної кислоти, ультразвукове дослідження щитовидної залози, наднирників тощо) відповідно до рекомендацій Українського наукового товариства кардіологів [38].
При збиранні скарг в обстежених пацієнтів найбільше часто реєструвалися наступні. Як і слід було припустити, у більшості пацієнтів відзначалися суб'єктивні відчуття з боку серцево-судинної системи. Зокрема, 80,34% обстежених скаржились на болі різного характеру, переважно нестенокардитичного, у прекардіальній області, значно рідше відзначалися приступи серцебиття (у 25,84% хворих) і перебоїв у діяльності серця (у 16,29% пацієнтів); у незначного числа обстежених пацієнтів із ГХ (20,22%) відзначалися скарги на задишку інспіраторного характеру при значному і помірному фізичному навантаженні. Другою по частоті виявлення в обстежених пацієнтів групою скарг були скарги на головні болі, що відзначалися в 69,10% хворих на ГХ, епізоди запаморочення несистемного характеру (у 46,63% пацієнтів) і, значно рідше, ? на шум у голові (у 32,02% пацієнтів). Досить часто реєструвалися також скарги загального характеру - на слабкість (у 48,88% обстежених), стомлюваність (у 51,69%), зниження працездатності (у 53,37%), порушення сну (у 12,36%).
На характер та інтенсивність суб'єктивних відчуттів істотно впливали такі фактори, як вік пацієнтів, ступінь виразності АГ і тривалість захворювання. Зокрема, пацієнти старшого віку, а також пацієнти з більш тривалим анамнезом АГ характеризувалися більшим ступенем виразності таких скарг, як біль у прекардіальній області, запаморочення, а також скарг загального характеру. Що стосується характеру суб'єктивних проявів, то вплив віку пацієнтів на нього виражався в тому, що пацієнти молодшого віку скаржилися на болі в прекардіальній області переважно колючого характеру, тоді як пацієнти старших вікових категорій - переважно на болі стискаючого характеру.
При фізікальному обстеженні в практично рівних груп пацієнтів була відзначена блідість шкіри, її помірна гіперемія, переважно в області обличчя (23,03% і 21,91% відповідно). При пальпації в 89,33% хворих на ГХ відзначалося посилення верхівкового поштовху, а в 76,40% хворих також зсув його вліво. Перкуторно в 73,60% обстежених пацієнтів відзначалося розширення меж відносної серцевої тупості зі зсувом лівої межі на 0,5-2 см назовні. Аускультативно в 82,58% пацієнтів відзначався акцент II тону над аортою, а в 17,98% пацієнтів вислухувався систолічний шум у II міжребір'ї праворуч від грудини, наявність якого можна пояснити склеротичними змінами аорти.