РОЗДІЛ 2
СВЯЩЕННА ЗЕМЛЯ ЕКЗАМПАЙ.
ПРОБЛЕМА ІСТОРИЧНОЇ ГЕОГРАФІЇ УКРАЇНИ
2.1. Текст і географічні образи Геродота: зміст і смисл
Приступаючи до аналізу історико-географічних фрагментів "Скіфського логосу" як носіїв даних, слід наголосити на ролі цього історичного джерела як цілісного, внутрішньо сконденсованого тексту у системі всіх 9 логосів "Історій", об'єднаних загальним задумом, наскрізною ідеєю, чим і визначався добір та упорядкування різнорідних повідомлень про скіфів і Скіфію, їх зміст і смисл та знакову сутність.
Ключовими поняттями тут є війна, слава, честь, перемога, незалежність, ігноруючи які, годі зрозуміти і ті конкретні реалії, які пов'язані зі святилищем Екзампаєм, його головним атрибутом - великим Священним казаном, а також храмом і жертовником бога війни Арея.
Важливим є також комунікативний намір - що і кому хоче сказати автор, до кого він звертається у своїх внутрішніх викликах, з ким веде заочний діалог. Для Геродота це були його сучасники і попередники - окрім Арістея і Гекатея, численні автори логографів, мандрівники, близькі йому за духом люди. "Інформація, надана ним, має розглядатися як така, яку мисляча і спостережлива людина його доби і виховання могла після зрілих роздумів на підставі власних спостережень та одержаних від інших повідомлень вважати правдивою"1.
При цьому треба враховувати, що у реальному житті кожен факт осмислюється відповідно до загальних установок і відповідно займає місце в системній картині світу. Аналогічно і в тексті, відповідно до комунікативного наміру і соціо-культурної належності автора, осмислюється кожен елемент. Тому задум Геродота і його культурні установки ніби "накладаються" на описувані географічні образи і окремі картинки скіфського світу, змінюючи їх до певної міри в системі тексту.
Отже, необхідно виявити ці об'єктивно обумовлені накладки і цивілізаційні аберації, а також по можливості розширити ту картину світу, яка складається з сукупності окремих повідомлень, описів, розповідей Геродота, пам'ятаючи, що усі ці короткі тексти в принципі не можуть вичерпувати всієї повноти далекої скіфської дійсності, значна частина якої лишається "поза текстом" (як поза кадром) і дуже важко відкривається завдяки культурологічним побудовам і аналогіям.
Загальноскіфський релігійний центр. Попри велику кількість оригінальних гіпотез, розглянутих у історіографічному розділі, місцевість Екзампай так і не була локалізована, однак поступово зростало розуміння її значимості у релігійному житті Великої Скіфії. Зокрема, вказували дослідники, вона могла бути вузловим пунктом старих торговельних доріг, які, за уявленнями давніх людей, були під захистом богів. М. Кисслінг висловив важливу думку, що грецька назва Священні шляхи виникла тому, що там, в Екзампаї, знаходилося скіфське святилище. Г. Штейн стверджував, що великий казан, поставлений царем Аріантом в Екзампаї, міг мати культовий характер2. Думку про те, що походження великого казана вказує на загальноскіфський характер святині і що саме в тій місцевості, де він був встановлений, могло проводитися загальноскіфське свято, висловив Б.М. Граков3. Ідею зв'язку святилища Екзампай з пантеоном скіфських богів, описаних Геродотом (IV, 59), розвинув Д.С. Раєвський, ставлячи питання вже не просто про святилище, а про "загальноскіфський релігійний центр"4. Його не зупинило власне застереження про те, що: "прямих вказівок на культовий характер урочища Ексампей у Геродота нема"5, бо, на його ж переконання, боязнь вийти за межі писемного першоджерела веде до втрати руху, зупинки процесу пізнання6.
Велика Скіфія і скіфська державність. Питання про "загальноскіфський релі-гійний (сакральний) центр" передбачає деталізацію: коли він був створений і як довго існував, який характер мав - племінний, міжплемінний чи, за сучасною термі-нологію, "загальнонаціональний", і як останнє визначення може бути зіставлене із "загальнодержавним". Відповіді навіть у спеціальних синтетичних працях нема7.
Не в усі періоди існування Великої Скіфії святилище Екзампай могло грати однакову роль попри згадку Геродота про щорічний характер скіфських свят. Мова йде про "суспільство архаїчне (в широкому смислі...), де міфологізм в тій чи іншій формі панує й рішучо домінує, є душею єдиної, однорідно семіотизованої культури"8. Реальні історичні події вписувалися в цю міфологічну канву, поєднуючи минуле і сучасне. В залежності від загального стану народу і держави, поточних політичних подій, війн, ієрархічних перипетій тощо, очевидно, змінювався розмах та характер загально значимих релігійних свят та конкретних ритуальних дій. Незмінною залишалася лише "модель світу скіфської культури" (за Д.С. Раєвським). аєвським)
Автор поділяє висновки В.А. Іллінської та О.І. Тереножкіна, за якими після закінчення предньоазійських походів скіфи з'явилися в Лісостепу, де їх культура "стає пануючою в Лівобережжі з початку VI ст. до н.е. Скіфський комплекс увійшов в культуру осілого населення Правобережного Лісостепу тоді ж, в часи становлення Скіфії" - "великого політичного об'єднання державного типу"9. Місцевість Екзампай в той час ще, мабуть, не відігравала ролі загальноскіфського святилища. Так і перший дружинний чи царський могильник був на Посуллі і лише згодом був перенесений в район Дніпровських порогів (в область Геррів).
"Цей процес [переміщення скіфів] - призвів до кардинальної зміни етнополітич-ної ситуації, яскравим уособлення якої стало утворення Великої Скіфії - держави, котра об'єднала під егідою кочовиків різні за походженням, способом буття та культурою племена й народи Північного Причорномор'я"10. Термін "Велика Скіфія" вживає В.Ю. Мурзін, який займався ранньою історією і державністю скіфів11. Однак Н.О. Гаврилюк вважає, що в ньому нема необхідності, бо "в це поняття на інтуїтивному рівні вкладається, очевидно, уявлення про найширші кордони Скіфії в максимально великому часовому інтервалі і ним позначають політичне об'єднання різноетнічних племен під егідою ко