РОЗДІЛ 2
КЛІНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ХВОРИХ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Клінічна характеристика хворих
Для вирішення поставлених задач в умовах кардіологічних відділень
Дніпропетровського обласного діагностичного центру та терапевтичного відділення
Обласного госпиталю інвалідів Дніпропетровська обстежено 96 пацієнтів з ІХС та
ХСН II ФК (36 осіб) та III ФК (60 осіб) за класифікацією NYHA у віці від 54 до
72 років (середній вік 64 + 3,4 роки), 30 пацієнтів з ІХС без проявів ХСН у
віці від 45 до 69 років (контрольна група).
У всіх хворих основним етіологічним фактором ХСН була ІХС. У 78 пацієнтів з ХСН
під час обстеження виявлено проявлення ІХС у вигляді стабільної стенокардії
напруження II-III ФК. Тривалість ІХС у хворих ХСН була від 4,5 до 27 років (у
середньому 7,6 + 0,8 років). 83 пацієнта перенесли у минулому один або більше
інфаркт міокарду, у 25 пацієнтів сформувалася постінфарктна аневризма лівого
шлуночка. Додатковою причиною розвитку ХСН у 56 хворих була артеріальна
гіпертензія, у 15 – фібрилляція передсердь, у 12 хворих спостерігалось
поєднання ІХС, фібрилляції передсердь та артеріальної гіпертензії.
До початку терапії хворі скаржились на напади загрудинного болю, що виникали
при фізичному та емоційному навантаженні та купувалися прийомом препаратів з
групи нитратів, задишку та серцебиття при фізичному та емоційному навантаженні,
набряки в ділянці гомілок у вечірні часи, важкість у правому підребер’ї,
загальну слабкість, втомлюваність (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Основні клінічні прояви ІХС та ХСН
Симптом
ІХС + ХСН II ФК
ІХС + ХСН III ФК
Загрудинний біль
77,8%
85%
Задишка
72,2%
77,5%
Серцебиття
50%
65%
Важкість у правому підребер’ї
52,8%
70,0%
Набряки на нижніх кінцівках
55,6%
67,5%
Загальна слабкість
86,1%
92,5%
Швидка стомлюваність
80,6%
87,5%
Емоційна лабільність
75%
82,5%
Порушення сну
66,7%
75%
Вихідні інструментальні показники хворих, що були включені в дослідження,
приведені в таблиці 2.2.
Таблиця 2.2
Вихідні інструментальні показники
Показник
Хворі на ІХС та ХСН II ФК за класифікацією NYHA
Хворі на ІХС та ХСН III ФК за класифікацією NYHA
Група порівняння
ЛП, см
3,81 + 0,44
4,93 + 0,181
3,62 + 0,412
КСО, мл
82,24 + 6,21
100,87 + 7,39
41,52 + 5,982,3
КДО, мл
156,12 + 9,52
162,89 + 10,94
116,65 + 9,122,3
ТЗСЛШ, см
1,21 + 0,24
1,29 + 0,07
0,98 + 0,21
ФВ, %
47,32 + 4,3
38,1 + 5,8
65,4 + 5,92,3
Індекс маси міокарда лівого шлуночка, г/м2
125,61 + 16,3
132,24 + 15,3
100,61 + 11,3
Кількість епізодів ішемії за добу
5,5 + 1,2
5,8 + 1,1
5,7 + 1,3
Середня тривалість больових нападів, хв
8,5 + 1,9
8,8 + 1,8
8,3 + 1,4
Безбольова ішемія міокарду, хв
18,4 + 3,9
19,1 + 4,1
18,7 + 4,0
Сумарна добова тривалість ішемії, хв
65,2 + 12,1
70,3 + 12,9
66,1 + 12,9
1 вірогідна різниця показника у хворих з II та III ФК ХСН (p < 0,05)
2 вірогідна різниця показника у хворих з II ФК ХСН та групой порівняння (p <
0,05)
3 вірогідна різниця показника у хворих з III ФК ХСН та групой порівняння (p <
0,05)
В дослідження не включали пацієнтів з гострим інфарктом міокарда, нестабільною
стенокардією, інсультом або минаючими порушеннями мозкового кровообігу,
епізодами тривалої шлуночкової тахікардії або фібриляцією шлуночків протягом
останніх 2-х місяців. Крім того, із дослідження виключали хворих з
гіпертрофічною кардіоміопатією, вадами серця, констриктивним перикардитом,
легеневим серцем, пацієнтів із супутньою печінковою, нирковою і легеневою
недостатністю, з онкологічними, інфекційними, ендокринними (гіпотиреоз,
цукровий діабет) і психічними захворюваннями, а також осіб, що страждають
алкоголізмом і споживають наркотики.
З метою вивчення впливу медикаментозної терапії на рівні цитокінів у хворих з
ХСН з числа обстежених були виділені наступні групи:
у I групу увійшли 36 хворих з ішемічною хворобою серця та хронічною серцевою
недостатністю II функціонального класу за класифікацією NYHA, що, у свою чергу,
підрозділялися на дві підгрупи: Iа – 18 пацієнтів одержували так звану базисну
терапію (аспірин (як правило, аспекард по 1 таблетці на добу), пролонговані
форми нитратів, діуретик (як правило, гіпотіазид 25 мг щоденно вранці),
антагоніст альдостерону (спіронолактон – по 25 мг щоденно вранці) та інгібітор
АПФ еналаприлу малеат (20 мг на добу у два прийоми) та Iб – 18 пацієнтів на тлі
базисної терапії приймали еналаприл та селективний бета-адреноблокатор без
внутрішньої симпатомиметичної активності бісопролол (схема титрації наведена у
таблиці 2.3).
Таблиця 2.3
Схема титрації доз бісопрололу у пацієнтів основної групи
Тиждень лікування
1-2-й
3-4-й
5-6-й
7-8-й
9-10-й
2,5 мг/добу
3,75 мг/добу
5 мг/добу
7,5 мг/добу
10 мг/добу
II групу склали 40 пацієнтів з ішемічною хворобою серця та хронічною серцевою
недостатністю III функціонального класу за класифікацією NYHA, що також були
поділені на дві підгрупи: IIа – 20 пацієнтів одержували базисну терапію та
інгібітор АПФ еналаприлу малеат (20 мг на добу у два прийоми); IIб – 20
пацієнтам була призначена базисна терапія, еналаприл та бісопролол (схема
титрації наведена у таблиці 2.3).
Групи були порівняні за віком (серед хворих IA підгрупи середній вік склав 62,5
+ 5,7 років, хворих Iб підгрупи – 63,8 + 5,2 років, хворих IIа підгрупи – 63,4
+ 4,9 років, хворих IIб підгрупи – 61,8 + 8,2 років), тривалістю ХСН
(тривалість ХСН у хворих Iа підгрупи в середньому становила 3,5 + 1,2 років, у
хворих Iб підгрупи – 3,4 + 1,3 років, у хворих IIа підгрупи – 3,6 + 1,5 років,
у хворих IIб підгрупи – 3,4 + 1,1 років). Частота серцевих скорочень у спокої у
хворих IA підгрупи в середньому дорівнювала 92,3 + 4,8 за хвилину, у хворих Iб
підгрупи – 95,4 + 7,3 за хвилину, у хворих II
- Київ+380960830922