РОЗДІЛ 2
КЛІНІНЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ХВОРИХ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Клінічна характеристика обстежених хворих
В ході виконання роботи нами було проведено комплексне обстеження 120 хворих на
гіпертонічну хворобу, що знаходилися на обстеженні та лікуванні в терапевтичній
клініці Запорізької обласної клінічної лікарні, або зверталися амбулаторно в
консультативну поліклініку. Вік обстежених хворих коливався в межах 43-65
років, становлячи в середньому 51,8±4,5 років. Тривалість захворювання ГХ
знаходилась в межах від 2,5 до 18,2 років, що в середньому становило 9,4±2,3
роки.
Контрольну групу склали 30 практично здорових осіб, що були порівняні з групою
хворих на ГХ за віком та статтю.
Відбір обстежених осіб в групи проводився на підставі ретельного збору даних
анамнезу і даних клініко-лабораторних досліджень. При цьому критеріями
включення пацієнтів у дослідження були такі:
наявність даних клінічної картини та анамнезу ГХ,
інструментальних і лабораторних показників наявності ГХ;
згода пацієнта на участь у дослідженні.
У дослідження не включались хворі на ГХ, що мали в анамнезі патологічні стани,
здатні вплинути на результати клініко-лабораторного дослідження, серед яких:
симптоматичний характер артеріальної гіпертензії;
наявність ІХС, що характеризується такими проявами, як стенокардія напруги
III-IV функціонального класу, нестабільна стенокардія, гострий чи перенесений
недавно (за 6 місяців до включення в дослідження) інфаркт міокарду.
хронічна серцева недостатність III-IV функціонального класу;
гемодинамічно значимі порушення ритму серця, що вимагають медикаментозної
корекції;
хронічна ниркова недостатність;
інсулін-залежний та декомпенсований інсулін-незалежний цукровий діабет;
хронічні запальні захворювання;
системні захворювання сполучної тканини;
дегенеративні ураження опорно-рухового апарата;
хронічний гепатит і цироз печінки;
інша важка соматична патологія, що супроводжується зміною досліджуваних
параметрів і здатна вплинути на результати дослідження;
зловживання алкоголем, наркотиками або лікарськими препаратами;
відмова пацієнта від участі в дослідженні чи неможливість виразити ним згоду на
участь у дослідженні.
До групи практично здорових включали осіб, в яких за даними інструментальних і
лабораторних досліджень, виключали наявність серцево-судинних та інших
хронічних захворювань.
Загально-клінічне обстеження пацієнтів проводили у відповідності зі стандартами
(Наказ МОЗ України №247 від 01.08.1998р). При цьому, вивчали скарги пацієнтів,
анамнестичні дані, дані фізикального обстеження, результати лабораторних
досліджень (загальний аналіз крові, біохімічний аналіз крові з визначенням
змісту глюкози, електролітів, сечовини, креатініну, ліпідного спектру,
показників функціонального стану нирок і печінки, параметрів системи зсідання
крові та ін). Також застосовували інструментальні методи дослідження (ЕКГ,
оглядова рентгенографія органів грудної клітини, Ехо-КГ, УЗД нирок),
консультації інших спеціалістів: окуліста (з обов’язковим проведенням
офтальмоскопії з дослідженням судин очного дна) і невропатолога. З метою
виключення симптоматичного характеру АГ, при наявності відповідних показань,
пацієнтам проводили дослідження функціонального стану нирок і ендокринної
системи відповідно до рекомендації Українського наукового товариства
кардіологів з профілактики та лікування артеріальної гіпертензії, 1999р [62].
Під час збору скарг в обстежених пацієнтів найбільш часто у більшості пацієнтів
відзначалися суб’єктивні відчуття з боку серцево-судинної системи. За даними
опитування, 70,7% хворих на ГХ скаржились на болі за грудиною різного,
переважно стискаючого характеру у прекардіальній області. Такі симптоми, як
задуха, важкість за грудиною відмічались у 47,2% хворих на ГХ. У 10,3% хворих
відзначалися напади серцебиття і перебоїв у діяльності серця. Наступними за
частотою, були скарги на головний біль і на шум у голові, що відзначався
відповідно у 50,3% і 27,8% хворих на ГХ.
На характер та інтенсивність суб’єктивних відчуттів істотно впливали такі
фактори, як вік пацієнтів, ступінь АГ, стадія ГХ і тривалість захворювання. При
цьому, пацієнти старшого віку, а також пацієнти з більш тривалим анамнезом АГ
характеризувалися більшим ступенем виразності таких скарг, як біль у
перикардіальній області, запаморочення, а також скарг загального характеру. При
фізикальному обстеженні, блідість шкірних покривів і їх помірна гіперемія,
переважно в області обличчя була відзначена у 20,0% хворих. При пальпації, у
78,4% хворих на ГХ відзначалося посилення верхівкового поштовху, у 42,5% хворих
відмічався також зсув його вліво і за даними перкуторного дослідження
відзначалося розширення меж відносної серцевої тупості зі зсувом лівої межі на
0,5-2 см назовні. Дані аускультативного дослідження дозволили виявити акцент II
тону над аортою у 65,3% хворих, а також систолічний шум у II міжребір’ї
праворуч від грудини у 18,4% хворих. Електрокардіографічні ознаки гіпертрофії
міокарда лівого шлуночка були виявлені у 25,4% хворих, а у 5,8% хворих
спостерігалися різні порушення провідності, такі, як неповна блокада лівої
ніжки, правої ніжки і переднього розгалуження лівої ніжки пучка Гіса,
атріовентрикулярна блокада I ступеня. Крім того, у 4,5% хворих на ГХ були
виявлені різні порушення серцевого ритму у вигляді поодиноких
суправентрикулярних чи шлуночкових екстрасистол.
При оглядовій рентгенографії органів грудної клітини, відмічалося розширення
меж серця вліво у 60,0% хворих на ГХ.
Клінічна характеристика обстежених осіб основної і контрольної груп
представлена в табл. 2.1. Не було зареєстров
- Київ+380960830922