РОЗДІЛ 2
Виявлення типів політичної свідомості, їхніх детермінант і особливостей
сприйняття політичної реклами
2.1. Методологічні основи експериментального дослідження
В процесі нашого теоретичного дослідження виявлення агентів політичної
соціалізації, особливостей формування політичної свідомості, ставлення до
політичних процесів й специфіки прояву політичної активності, впливу політичної
пропаганди, політичної рекламної діяльності на політичну поведінку молоді ми
визначили основні аспекти нашого експериментального дослідження. Безперечно,
виявлення особливостей політичного мислення і типу політичної свідомості,
з’ясування когнітивних чинників сприймання політичної інформації і специфіки
політичної активності є найсуттєвими аспектами нашого експериментального
дослідження.
Як вже зазначалося у межах нашої теоретичної частини, результатом процесу
політичної соціалізації є становлення й розвиток політичної свідомості
особистості, оформлення політичних цінностей, установок, що увиразнюються у
політичній активності індивіда та його політичній поведінці. Будь-яка влада й
політичні сили зацікавлені саме у віднайденні ефективних засобів впливу на
свідомість електорату з метою формування необхідної поведінки, а також у
виявленні психологічних факторів, що спричинюють мотивацію особистості щодо
політичної активності.
Отже, система політичних понять - політична свідомість, політична поведінка,
політична активність, мотивація - дозволяє у деякій мірі розгорнути процес
політичної соціалізації, набуття молоддю політичного досвіду. У психологічній
науці можна виділити окремі напрямки, що мають специфічні особливості у
трактуванні вищезазначених понять.
За поглядами коґнітивістів, формування політичної свідомості або соціального
змісту свідомості опосередковується взагалі процесом розвитку мислення,
віковими особливостями щодо сприйняття певної політичної інформації (Ж.Піаже,
Дж.Адельсон, Л.Кольберг). Тобто, політичне мислення, як результат політичної
соціалізації є своєрідним поєднанням впливу соціального середовища й внутрішніх
закономірностей розвитку пізнавальної сфери людини. Зрозуміло, що представники
цього напрямку виходять з позицій концепції Ж.Піаже про закономірності
інтелектуального розвитку дитини, а також відмінностей саме дитячого мислення
від розвитку коґнітивної сфери дорослої людини.
Дж.Адельсон застосував ідеї Ж.Піаже щодо політичного мислення дитини й отримав
дані, які чітко увиразнюють нерівномірність розвитку політичних уявлень на
різних етапах розумового розвитку дитини, звідси він робить висновок про
специфіку політичної соціалізації, яка проявляється власне у нерівномірності
становлення й закріплення політичних структур індивіда. Якщо у 11-13 років
досить швидко дитина набуває політичних уявлень, то в 16-18 років менш активно,
й далі, у 11-річної дитини в наслідок егоцентризму політичні уявлення
персоналізовані, а у 15-річних політичне мислення стає абстрактним [169]. Окрім
цього, на підставі отриманих даних, Дж.Адельсон зауважує, що чим вищим є рівень
інтелекту підлітків, тим більш критично вони ставляться до політичної системи,
політичної влади й суспільства в цілому. Проте, Е. Тьюріел, розглядаючи систему
політичних уявлень молоді, наполягає на тому, що політичний конформізм, як
характерна риса молодого покоління, набуває відповідних моральних якостей й
пасивного, нейтрального відношення до політики внаслідок закономірного стану,
що є природнім для цієї вікової групи, цей погляд поділяють Дж. Паттерсон, А.
Маккейб, П.Томлінсон та інші) [197, 203, 212, 213 ].
Л.С.Виготський, А.Р.Лурія, ґрунтуючись на положенні про соціальний характер
особистості та на історично зумовленому характері механізму соціалізації,
зауважують, що із зміною соціально-політичних умов спільноти відбувається не
тільки перебудова політичної свідомості особистості, а й на індивідному рівні
здійснюється зміна уявлень кольору, часу, простору (Лурия А.Р.,1974). Отже, не
тільки вікові особливості й специфіка розвитку коґнітивних процесів зумовлює
становлення політичної свідомості особистості, а й соціально-політичні та
економічні умови здійснюють вплив на політичне мислення індивіда.
У межах підходу, що увиразнює поєднання політичної соціалізації та особливостей
виховання, визначаються провідні фактори розвитку політичного мислення
(Т.Бреннан, Д.Мак-Інтайр, А.Морісон, Р.Неш, Х.Тайфел, Г.Яхода та ін). За
результатами досліджень Г.Яходи, вже 11- річна дитина може робити логічні
заключення за умов значущості політичного явища для цієї дитини, тобто
формування абстрактних понять можна спостерігати у підлітковому віці. Більше
того, Р.Коннел виявив, що діти можуть вирізняти розмежованість соціальних груп
за ознакою матеріальні прибутки. Так, австралійські діти у 5-8 років вже
усвідомлюють соціальну структуру соціуму, цю стадію він називає драматичним
контрастом; у 8 - 12 років діти розрізняють категорії населення, соціальну
нерівність – стадія конкретного реалізму; а в 12 – 16 років підлітки досить
вірно формулюють поняття про соціальну структуру та соціальну ієрархію,
виокремлюють соціальні групи за рівнем прибутку, вірно визначають соціальні
ролі та політичні сили, партії, смисл влади та держави, тобто - це стадія
вірних соціальних схем [180].
Розглядаючи агенти соціалізації, Т.Бреннан, Д.Мак-Інтайр, А.Моррісон та інші
доходять висновку, що найважливими з них є родина, ЗМІ, політичні інститути,
освіта. Отже, починаючи із школи, політичний зміст, увійшовши у навчання,
спрямовано на формування відповідних політичних ідей, настроїв (Р.Неш). Окрім
цього, висвітлюючи роль вчителя як провідника
- Київ+380960830922