РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ
Відповідно до мети та завдань робота містить експериментальні та клінічні дані.
2.1. Експериментальні дослідження
2.1.1. Відомості про лікарські препарати
Згідно сучасних вимог до препаратів для лікування ран в гнійно-некротичній фазі
нами запропонована нова багатокомпонентна композиція, що містить
поліметилсилоксан, високодисперсний діоксид кремнію, двочетвертинну амонієву
сполуку декаметоксин та синтетичний антимікробний засіб метронідазол.
Поліметилсилоксан (ПМС) – ксерогель метилкремнієвої кислоти загальної формули
(CH3SiO1,5)Ґ утворюється в результаті зневоднення при температурі від 100 до
120оС гідрогелю метилкремнієвої кислоти, який має загальну формулу {(CH3SiO1,5)
. n H2O.} Ґ, де n=44-49 [213]. Це просторово зшита пориста матриця із жорсткою
глобулярною структурою, що утворена головним силоксановим ланцюгом. Його
гранули білого кольору, мають розміри 0,1-0,25 мм. Наявність вуглеводневих
радикалів забезпечує високу спорідненість ПМС з органічними речовинами
(органофільність), а саме, з токсичними метаболітами різноманітної природи.
[200, 212]. ПМС дозволений для використання у медичній практиці як матриця для
іммобілізації лікарських препаратів [211].
Високодисперсний діоксид кремнію (ВДК) у вигляді препарату “Силікс” (ФС
42У–82/224-889-00) розроблено та впроваджено в медичну практику Інститутом
хімії поверхні НАН України та Вінницьким національним медичним університетом
ім. М.І. Пирогова. З хімічної точки зору ядро частинки ВДК – це об’ємний
полімер, структурною ланкою якого є кремнекисневі тетраедри, з’єднані
дисилоксановими містками Si–O–Si. На поверхні частинок існують групи О–Н,
хімічно зв’язані з атомами кремнію Si–ОН (силанольні групи). Гідроксильний
покрив ВДК обумовлює високу гідрофільність його поверхні і, відповідно,
здатність сорбувати полярні молекули, особливо воду. Доведено, що ВДК
відповідає одній з найважливіших вимог щодо сорбентів медичного призначення –
фізико-хімічній стабільності, в тому числі нерозчинності у внутрішньому
середовищі організму. Гідрофільні властивості ВДК знайшли застосування для
зняття набряку і зменшення ексудації при місцевому лікуванні ран в стадії
запалення [203, 219].
Двочетвертинна амонієва сполука декаметоксин (ФС42У-46-152-97) – це порошок
білого кольору, добре розчинний у воді, етанолі. Згідно затвердженої інструкції
по клінічному застосуванню декаметоксину (наказ МОЗ СРСР №701 від 12.09.88 р.
ТФС 42-1814-88), препарат має виражену бактерицидну дію по відношенню до
стафілококів, стрептококів, дифтерійної палички, капсулярних бактерій і
вірусів. Відзначається також його фунгіцидна дія на дріжджі, дріжджеподібні
гриби, збудники епідермо- та трихофітії тощо. Він характеризується високою
активністю по відношенню мікроорганізмів, стійких до пеніциліну, левоміцетіну,
тетрацикліну, стрептоміцину, мономіцину, канаміцину та ін. Утворення стійких
відносно декаметоксину форм мікроорганізмів відбувається дуже повільно і не
перевищує ефективних концентрацій препарату в лікарських формах.
Бактеріостатичні концентрації його близькі до бактерицидних [17, 190, 192].
Метронідазол – 2-Метил-5-нітро-1Н-імідазол-1-етанол (C6H9N3O3) – синтетичний
антибактеріальний засіб, похідне імідазолу. Володіє високою активністю по
відношенню анаеробних бактерій. Спектр дії включає анаеробні грамнегативні
мікроорганізми: бактероїди, включаючи групу B. fragilis, фузобактерії
Prevotella; анаеробні грампозитивні палички: Clostridium, анаеробні
грампозитивні коки: Peptococcus, Peptostreptococcus [6, 9, 82, 220].
Запропонована багатокомпонентна композиція під умовною назвою “Метроксан” має
такий склад компонентів, мас.%:
Поліметилсилоксан – 16,0-40,0;
Високодисперсний діоксид кремнію – 51,0-75,0;
Декаметоксин – 1,0-1,5;
Метронідазол – 7,5-8,0.
З метою вивчення оптимального співвідношення складових запропонованої
композиції нами були досліджені три варіанти суміші під умовними назвами
“Метроксан І”, “Метроксан ІІ” та “Метроксан ІІІ” з наступним вмістом
препаратів, показаними в табл. 2.1:
Таблиця 2.1.
Вміст препаратів у складі композиції
ВДК
ПМС
Декаметоксин
Метронідазол
Метроксан І
Метроксан ІІ
Метроксан ІІІ
51
63
75
40
28
16
1,5
1,5
1,5
7,5
7,5
7,5
Вміст декаметоксину та метронідазолу був сталим і складав 9%.
Склад препарату за вмістом декаметоксину оптимізовано, виходячи з необхідності
повної ліофілізації поверхні поліметилсилоксану, а з іншого боку, збільшення
його вмісту не є доцільним через можливість перевищення відомих терапевтичних
доз [190].
При дослідженні лікувальної ефективності розробленої композиції в якості
порівняння використовували препарати на сучасній гідрофільній основі,
ефективних проти анаеробної інфекції в асоціаціях з аеробами та факультативними
анаеробами [148, 221], розчини антисептиків [190, 192].
Хлорпромазин (син. – Аміназин) – 2-Хлор-10-(3-диметиламінопропіл)-фенотіазину
гідрохлорид – білий дрібнокристалічний порошок, легко розчинний у воді,
гігроскопічний. Один з основних представників нейролептиків, основними
клінічними ефектами якого є антипсихотична дія та впли на емоційну сферу
людини. Препарат володіє помірними протизапальними властивостями – зменшує
проникність судин, знижує активність кінінів та гіалуронідази [222].
Хлорпромазин відноситься до катіонних амфіпатів, препаратів, які змінюють
структурно-функціональні особливості клітинних мембран [223]. Препарат
застосовували місцево у вигляді аплікацій на рану 2,5% розчину аміназину.
2.1.2. Методика визначення дегідратуючої (осмотичної) активності
- Київ+380960830922