РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ОБСТЕЖЕННЯ
2.1 Клінічна характеристика обстежених хворих
Дисертаційна робота грунтується на обстеженні 160 хворих на ІХС та 40 практично
здорових людей похилого віку у віці 60-79 років в якості контрольної групи. Всі
обстежені знаходяться на тривалому спостереженні в Інституті геронтології АМН
України (табл. 2.1)
Таблиця 2.1
Контингент обстежених хворих
Група
Вік
Стать
Загальна кількість обстежених
чол
жін
Здорові люди
60-79
16
24
40
Хворі на ІХС без порушень ритму
60-79
31
49
80
Хворі на ІХС з пароксизмами ФП
60-79
11
29
40
Хворі на ІХС з частою СЕ
60-79
31
40
Групу обстежених хворих на ІХС в основному складали пенсіонери (126 хворих) 34
хворих на ІХС працюють. Серед контрольної групи 19 людей пенсіонери і 21
працює.
Відбір хворих для обстеження проводився на підставі аналізу історій хвороб,
анамнестичних даних та результатів клінічних, лабораторних та фізикальних
методів обстеження.
При збиранні анамнезу особлива увага приділялась наявності захворювань які
могли б вплинути на результати дослідження. Це хвороби щитовидної залози,
онкологічні захворювання, токсичні ураження, зокрема алкоголізм, ниркова та
печінкова недостатність, захворювання дихальних шляхів, системи крові,
ендокринні порушення. Такі хворі з обстеження виключалися, бо мають супутню
патологію, що могла б вплинути на результати дослідження. З метою виключення
супутньої патології всі хворі були оглянуті невропатологом, окулістом,
ортопедом, хірургом, отоларингологом, ендокринологом, гінекологом та урологом.
Усім обстеженим проводилось загально клінічне обстеження: аналізи крові та
сечі, біохімічне дослідження крові, ЕКГ, рентгенографія органів грудної
клітини, УЗІ органів черевної порожнини та щитовидної залози, дослідження
вмісту гормонів щитовидної залози. З метою діагностики ІХС хворим проводилась
ВЕМ (112 хворих), тредміл-тест (18 хворих), ЧПЕКС (9 хворих) та курантилова
проба (21 хворих).
У групу практично здорових людей похилого віку, що були обстежені як контрольна
група були включені люди, що відповідали критеріям здоров’я розробленим в
Інституті геронтології АМН України, без ознак гострої або хронічної патології
будь-якої етіології. Скарги у таких пацієнтів практично були відсутні. Деякі
люди мали скарги на погіршення пам’яті та зору. При об’єктивному обстеженні у
практично здорових людей похилого віку не було виявлено відхилень, при
лабораторному обстеженні у цій групі також не було виявлено відхилень. При
інструментальному дослідженні у цій групі хворих було виявлено ознаки
остеохондрозу хребта, що не мали клінічних проявів.
У групу хворих на ІХС були відібрані пацієнти, що мали стабільне протікання
хвороби з 2-м функціональним класом стенокардії без ознак серцевої
недостатності. Хворі скаржились на давлячий або стискаючий біль за грудиною або
задишку при фізичному навантаженні, такому як підйом на 3 поверх або ходіння на
500 метрів. Тривалість болі не перевищувала 10 хвилин, припинялась після
відпочинку протягом 5 хвилини, або прийомі нітрогліцерину короткої дії під язик
протягом 1 хвилини. При зборі анамнезу було встановлено, що тривалість
захворювання складала 9 років (від 4,5 до 12 років). При фізикальному
обстеженні у цієї групи хворих було виявлено зміщення меж серця вліво на 1 см у
54 хворих, послаблення серцевих тонів у 21 хворого та помірний систолічний шум
на аорті у 27 хворих. Артеріальний тиск не перевищував 140/90 зі сторони інших
органів та систем відхилень виявлено не було.
За даними ЕКГ у всіх хворих відмічались дифузні зміни міокарда, що проявлялись
у зменшенні вольтажу зубця Т, у 19 хворих реєструвались одинокі
суправентрикулярні та шлуночкові екстрасистоли. У 43 хворих були зареєстровані
ознаки гіпертрофії ЛШ, у 11 ознаки неповної блокади ПНПГ і у 17 – неповної
блокади ЛНПГ.
При проведенні проб з навантаженням у хворих відмічалась депресія сегменту ST
на 1,5 та 2 мм у грудних відведеннях. У 47 хворих ішемічні зміни на ЕКГ
супроводжувались загрудинним болем, у інших ознаками задухи.
При лабораторному дослідженні у хворих на ІХС виявлено підвищення загального
холестерину в середньому до 6,1±2,07 ммоль/л, коефіцієнта атерогенності в
середньому до 3,2±1,03. інші показники лабораторних досліджень не мали
відхилень від норми.
Було також обстежено 40 хворих на ІХС стенокардією напруги 2-го та 3-го
функціонального класу, які мали пароксизми ФП. Тривалість захворювання складала
від 4 до 12 років. Діагноз був підтверджений на підставі анамнезу, даних ЕКГ
(зареєстрованих під час пароксизму ФП). У всіх хворих пароксизми ФП
супроводжувалися клінічною симптоматикою - задишкою, відчуттям прискореного
серцебиття, давлючим болем за грудиною. У 11 чоловік із групи обстежених
частота пароксизмів була менше 1 разу на 3 місяці, в 28 - частіше 1 разу на 3
місяці (згідно класифікації американської асоціації кардіологів 1996 р.).
Тривалість пароксизму ФП не перевищувала 1 добу (купувались пароксизми
застосуванням таблетованих або ін'єкційних форм антиаритмічних препаратів).
При фізикальному обстеженні у 35 хворих було виявлено зміщення меж серця вліво
на 1 см, помірний систолічний шум на аорті – у 12 хворих. Зі сторони інших
органів та систем відхилень виявлено не було.
При аналізі ЕКГ у хворих було виявлено дифузні зміни міокарда, у 31 хворих
ознаки гіпертрофії ЛШ, у 27 ознаки гіпертрофії ЛП.
На основі холтерівського моніторування було відібрано 40 хворих на ІХС із
частою СЕ (більше 1000 тисячі екстрасистол, у середньому по групі 1890±720
екстрасистол за добу), хворі які мали інші порушення серцевого ритму із
- Київ+380960830922