РОЗДІЛ 2
об'ЄКТ та методика проведення дослідження
Клінічна характеристика обстежених хворих
Дослідженням були охоплені 976 пацієнтів з СН різної етіології (513 чоловіків,
463 жінки) віком від 15 до 94 років (середній вік 50,8 ± 14,6 року), 12
пацієнтів з ідіопатичною ПостМА (7 чоловіків та 5 жінок, віком від 44 до 66
років, середній вік 56,3 ± 8,0 років), які проходили обстеження та лікування в
Луцькій міській клінічній лікарні та на кафедрі кардіології та функціональної
діагностики Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України
(клінічна база – міська клінічна багатопрофільна лікарня № 8 м. Харкова) з 1994
по 2002 рік (див. табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Розподіл обстежених осіб за нозологічними одиницями, статтю, віком і ФК СН
(n; M ± s)
Нозологічні форми
Стать
Всього (n)
Середній вік (роки)
Мін/макс вік (роки)
Середній
ФК СН
ПІКС
135
34
169
57,3 ± 11,3
27/80
2,53 ± 0,91
ДКМП
52
13
65
48,7 ± 12,2
17/74
3,00 ± 0,88
Неревматичні вади
84
91
175
54,3 ± 18,5
15/94
2,43 ± 0,97
Ревматичні вади
135
227
362
46,2 ± 13,3
16/80
2,47 ± 0,94
АГ
76
87
163
53,3 ± 12,9
18/85
2,37 ± 0,61
ГКМП
31
11
42
45,2 ± 14,7
16/74
1,91 ± 0,76
Ідіопатична ПостМА
12
58,0 ± 11,2
44/66
1,92 ± 0,79
Контроль
34
42
76
53,8 ± 15,0
27/83
Разом
554
510
1064
50,8 ± 14,6
15/94
2,46 ± 0,89
Примітка. Мін/макс вік – мінімальний та максимальний вік у кожній із груп.
Контрольну групу склали 76 здорових осіб – 34 чоловіки, 42 жінки, віком від 27
до 83 років, середній вік 53,8 ± 15,0 років, без клінічних та
ехокардіографічних ознак серцево-судинних захворювань на момент обстеження та
без серцево-судинних захворювань в анамнезі. Крім того, особи, залучені до
контрольної групи, не мали захворювань легень, нирок, інших органів та систем,
які могли б впливати на стан серцево-судинної системи.
Діагноз встановлювався на підставі ретельного клініко-інструментального та
лабораторного обстеження, збору анамнезу, аналізу медичної документації.
До групи ПІКС було включено 169 пацієнтів (розподіл за статтю, віком та
середній функціональний клас – див. табл. 2.1). СН І функціонального класу була
діагностована у 19 (11,2 %) хворих, ІІ функціонального класу – у 70 (41,4 %)
хворих, ІІІ функціонального класу – у 51 (30,2 %) та IV функціонального класу –
в 29 (17,2%) хворих. У дослідження включалися лише пацієнти, які перенесли
інфаркт міокарда з зубцем Q не раніше двох місяців від початку захворювання. За
даними ехокардіографії, аневризма лівого шлуночка була виявлена у 22 пацієнтів
(13,0 %). Тривалість захворювання в середньому склала 5,21 ± 5,78 року.
Дослідженням були охоплені 65 пацієнтів з ДКМП – 52 чоловіки та 13 жінок.
Середній вік склав 47,6 ± 13,0 років. Середній показник ФК СН склав 3,00 ±
0,88. СН І функціонального класу виявлена у 4 хворих (6,2%), ІІ класу – у 13
хворих (20%), ІІІ класу – у 27 (31,5%) та IV класу – у 21 (32,3%) хворого. ДКМП
діагностувалася за критеріями ВООЗ при наявності дилатації ЛШ і відсутності
захворювань, які б могли призвести до дилатації [[cdxix]].Всі хворі з ДКМП та
ПостМА мали діагностовану ДКМП ще до виникнення ПостМА, що дало змогу виключити
тахі-індуковану кардіоміопатію. У 10 ДКМП мала сімейний характер.
У дослідження були включені 42 хворих з ГКМП, 31 чоловік та 11 жінок, середній
вік 45,2 ± 14,7 року, середній ФК СН 1,91 ± 0,76. СН І ФК була діагностована у
9 (21,4%), ІІ ФК – у 29 (64,3%), ІІІ ФК – у 5 (11,9%) та IV ФК – у одного
хворого (2,4%). Обструкція виносного тракту ЛШ була виявлена в 11 (26,2%)
пацієнтів. У більшості (37) пацієнтів гіпертрофія лівого шлуночка виявилась
асиметричною в першу чергу за рахунок гіпертрофії міжшлуночкової перегородки чи
її ділянок. Діагноз ГКМП встановлювався за наявності гіпертрофії стінки ЛШ чи
міжшлуночкової перегородки (МШП) не менше 15 мм в діастолу, при відсутності
дилатації ЛШ та захворювань, які можуть призвести до гіпертрофії [[cdxx]].
Дослідженням були охоплені 163 хворих з артеріальною гіпертензією та СН – 76
чоловіків та 87 жінок, середній вік 53,3 ± 12,9 року. Середній систолічний АТ
(АТс) склав 172,7 ± 21,6 мм рт.ст., діастолічний АТ (АТд) – 102,2 ± 10,5 мм
рт.ст. СН ІІ ФК була виявлена в 114 (69,9%) хворих, ІІІ ФК – у 38 (23,3%) і IV
ФК – в 11 (6,8%) хворих. Тривалість захворювання склала 7,7 ± 6,4 року.
АГ діагностувалася за рекомендаціями ВООЗ-МТГ [[cdxxi]] за наявності
артеріального тиску вище 140/90 мм рт.ст. при триразовому вимірюванні в
положенні сидячи, або у хворих з нижчим рівнем АТ, які постійно приймають
гіпотензивні препарати. СН вважалася зумовленою артеріальною гіпертензією за
наявності таких критеріїв: 1) тривала АГ (АТс не менше 160 мм рт.ст. та АТд не
менше 100 мм рт.ст.); 2) наявність клінічних ознак СН не нижче ІІ ФК; 3)
ехокардіографічне підтвердження систолічної (ФВ ЛШ < 45 %) чи діастолічної (за
описаними нижче критеріями) дисфункції ЛШ, або наявність ПостМА при вираженій
СН (не нижче ІІІ ФК); 4) наявність потовщення МШП чи задньої стінки ЛШ більше
13 мм; 5) відсутність інших можливих причин СН крім артеріальної гіпертензії
(наприклад ПІКС, стенокардія, ревматизм, міокардит в анамнезі та ін.). У 42
(25,8 %) хворих з АГ в основі СН лежала систолічна дисфункція ЛШ (ФВ < 45%), у
решти 121 (74,2 %) – діастолічна дисфункція. У 21 хворого виявлені ознаки
метаболічного синдрому за загально прийнятими критеріями [57].
Вади серця діагностувалися за допомогою ехокардіографії. Етіологія клапанних
вад визначалася за даними анамнезу, медичної документації та ехокардіографічної
картини. Вада вважалася ревматичною при наявності ревматичного анамнезу,
типових уражень клапанного апарату за результатами ехокардіографії [[cdxxii],
- Київ+380960830922