РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Клінічна характеристика обстежених хворих
У ході дослідження змін антикоагулянтної та фібринолітичної активності крові
при порушенні коронарного кровообігу нами було обстежено 106 хворих, які
поступили до відділення інтенсивної терапії Дорожної клінічної лікарні № 2
(клінічної бази кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб №1 Національного
медичного університету імені О.О.Богомольця) з клінічними ознаками
дестабілізації ІХС.
Встановлення типу ГКС проводились за допомогою аналізу змін ЕКГ, показників
біохімічного обстеження (визначення рівня ТнТ) та подальшої динаміки
клініко-інструментальних даних згідно критеріїв, викладених у Рекомендаціях з
ведення пацієнтів з НС та ІМ без елевації сегменту ST (2002), з елевацією
сегменту ST Європейського товариства кардіологів (2003) та Американської
асоціації серця / Американської колегії кардіологів (2004). До критеріїв
виключення відносили відсутність згоди пацієнта на участь у дослідженні,
наявність новопосталої блокади лівої ніжки пучка Гіса, клінічні прояви
нестабільності гемодинаміки внаслідок гострої серцевої недостатності класу ІV
за класифікацією Killip, ознаки хронічної недостатності кровообігу ІІІ стадії
за класифікацією М.Д.Стражеска– В.Х.Василенка, хворі, яким призначали лікування
антитромботичними засобами, окрім аспірину, впродовж попередніх кількох
місяців. Пацієнтів з наявністю супутньої патології у стадії декомпенсації
(підозрою на гостре порушення мозкового кровообігу, важкою печінковою та
нирковою недостатністю, онкологічними захворюваннями, з діагностованими раніше
захворюваннями системи гемостазу) у дослідження не залучали.
При поступленні до стаціонару всі пацієнти з ГКС, яких планували включити у
дослідження були розподілені нами на дві групи:
І група – хворі із ГКС без елевації сегменту ST на ЕКГ (83 особи),
ІІ група – хворі із ГКС з елевацією сегменту ST на ЕКГ (23 особи).
У подальшому, ретроспективно, включені до дослідження хворі у відповідності до
його мети були розподілені на три групи:
– хворі на НС (47 осіб) – середній рівень ТнТ становив 0,09±0,05 нг/мл;
– хворі з не-Q ІМ (36 осіб) – середній рівень ТнТ – 0,23±0,06 нг/мл;
– хворі з Q-ІМ (23 особи) – середній рівень ТнТ – 1,36±0,72 нг/мл.
Для оцінки впливу інгібітору АДФ-рецепторів тромбоцитів клопідогрелю на систему
зсідання крові пацієнти з НС додатково були розподілені на тих, які отримували
клопідогрель в дозі 75 мг на добу (15 осіб) та тих, яким проводилася стандартна
антитромботична терапія без його застосування (22 особи). Серед хворих
більшість склали чоловіки – 72 особи (67,9%), жінок серед обстежених було 34
особи (32,1%) (таблиця 2.1). Вік пацієнтів коливався від 39 до 82 років, у
середньому 62,4±9,6 роки. Найбільше хворих було у вікових групах 50-59 та 60-69
років (32,1% та 37,7% відповідно).
У переважної більшості хворих гостре порушення коронарного кровообігу (ГПКК)
виникло вперше – 74 пацієнти (69,8%), у 32 випадках (30,2%) в анамнезі був
перенесений раніше ІМ, з них 1 хворому (0,98%) було проведено АКШ.
Виникненню ГПКК передував відповідний анамнез. Так 35 (34,3%) пацієнтів
страждали від нападів стенокардії (ІІ-ІІІ ФК). В переважної більшості хворих 76
(71,7%) спостерігали гіпертонічну хворобу (ГХ) – 58 хворих (54,7%) страждали на
ГХ ІІІ ст., 18 хворих (17%) – на ГХ ІІ ст.
Цукровий діабет (переважно ІІ типу, що вимагав лікування пероральними
цукрознижуючими засобами або дієтотерапією), як другий за значимістю фактор
ризику дестабілізації ІХС, став фоном ГКС у 16 осіб (15,1%).
Таблиця 2.1
Розподіл обстежених хворих за віком та статтю
Вікова група
< 40 років
40-49 років
50-59 років
60-69 років
70-79 років
80-89 років
Всього
Чоловіки
28
24
12
72
(67,9%)
Жінки
16
34
(32,1%)
Всього
(1%)
(8,5%)
34
(32,1%)
40
(37,7%)
18
(16,9%)
(3,8%)
106
(100%)
Найчастішою супутньою патологією виявилися хронічні неспецифічні захворювання
легень, які зустрічалися у 12 (11,6%) хворих. Захворювання шлунково-кишкового
тракту мали місце у 8 пацієнтів (7,5%), з них у 2 (1,9%) мав місце хронічний
холецистит у стадії ремісії, у 2 (1,9%) – жовчокам’яна хвороба, у 2 (1,9%) –
хронічний гепатит, у 1 (0,9%) пацієнта – виразкова хвороба дванадцятипалої
кишки, у 1 (0,9%) – ерозивний гастрит та бульбіт. Інша супутня патологія
складала незначний відсоток (табл.2.2).
Після діагностування ГКС пацієнти отримували стандартну антитромботичну
терапію: АСК в початковій дозі 162-325 мг, у подальшому – 75-150 мг, 15
пацієнтів отримували антагоніст АДФ-рецепторів – клопідогрель у дозі 75 мг на
добу. Гепаринотерапія була призначена всім пацієнтам. Оскільки еноксапарин
натрію згідно останніх рекомендацій Європейського та Американського товариств
кардіологів з діагностики та лікування ГКС (2002-2005 рр.) відносять до
препаратів, які обов’язково призначають для вищевказаної категорії хворих (Клас
І, рівень доказів А), всі пацієнти у нашому дослідженні отримували
низькомолекулярний гепарин (еноксапарин натрію) у дозі 1 мг/кг п/ш кожні 12
годин. У хворих із ГКС з елевацією сегменту ST першу дозу гепарину (30 мг)
вводили в/в болюсно.
Таблиця 2.2
Розподіл випадків супутньої патології серед обстежених хворих
Супутня патологія
Кількість випадків
Відсоток хворих (%)
Відсутня
6,6%
Гіпертонічна хвороба
76
71,7%
Цукровий діабет
16
15,1%
ХНЗЛ
12
11,3%
Захворювання шлунково-кишкового тракту
Хронічний холецистит
Жовчо-кам`яна хвороба
Хронічний гепатит
Виразкова хвороба 12-палої кишки
Ерозивний гастрит, бульбіт
7,5%
1,9%
1,9%
1,9%
0,9%
0,9%
Дисциркуляторна