Ви є тут

Вплив комбінованої антигіпертензивної терапії і фізичних навантажень на карідореспіраторну систему, мікроциркуляцію та жирнокислотний спектр ліпопротеїнів сироватки у хворих на артеріальну гіпертензію з супутнім ожирінням.

Автор: 
Біляченко Ірина Володимирівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2008
Артикул:
0408U000407
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
КЛІНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБСТЕЖЕНИХ ПАЦІЄНТІВ, МЕТОДИ ОБСТЕЖЕННЯ
2.1. Характеристика хворих, які включені у дослідження
Дослідження проведено у 100 хворих на ГХ II стадії з супутнім ожирінням, які
склали основну групу, знаходилися на стаціонарному лікуванні у відділенні
кардіології клінічної лікарні №12 м. Києва, яка є базою кафедри факультетської
терапії №2 Національного медичного університету імені О.О.Богомольця, в період
з 1.02.2000 по 1.05.2002 р.
Вік хворих основної групи складав 38 – 63 роки, у середньому 49,6±1,1років.
Тривалість ГХ складала від 4 до 16 років, у середньому – 11,4±1,5 років.
Вихідний (офісний) рівень АТ, виміряний на плечовій артерії, становив: САТ –
168±2,2 мм рт. ст., ДАТ –107±2,4 мм рт. ст. Обстежено 14 хворих на ГХ II стадії
без супутнього ожиріння, які склали контрольну групу. Хворі основної і
контрольної груп були співставимі за віком, статтю, рівнем вихідного АТ і
тривалістю ГХ.
Маса тіла хворих основної групи складала – 100,4 ±1,8 кг. ІМТ –35,9 кг/м2. Із
них – 10 осіб (10%) з ІМТ – 25-30 кг/м2, що відповідає I ступеню ожиріння за
класифікацією ожиріння по ІМТ, що була запропонована ВОЗ/МТГ (1999), 68 осіб
(68%) з ІМТ – 30-40 кг/м2, що відповідає II ступеню ожиріння та 27 осіб (27%),
з ІМТ – більшим за 40 кг/м2, що відповідає III ступеню ожиріння. Надлишок
жирової маси переважав у абдомінальній ділянці тіла, що свідчило про
центральний тип ожиріння (за даними інших авторів, вісцеральний або
абдомінальний тип), який встановлювався при співвідношенні ОТ до ОС >1 у
чоловіків та >0,8 у жінок. У середньому ОТ складала 116,2±4,8 см, ОС –
110,9±3,8 см, їх співвідношення – 1,05. У жінок – ОТ – 114,3±4,2 см, ОС –
115,2±2,8 см, співвідношення – 0,97. У чоловіків – ОТ - 113,5±3,2 см, ОС –
101,1±2,2 см, співвідношення – 1,02.
У всіх хворих, які брали участь у дослідженні, діагностовано ГХ II ст. Діагноз
ГХ встановлювали на підставі критеріїв, рекомендованих Українським товариством
кардіологів (2004) [92] та Європейським кардіологічним товариством (2003), а
також згідно наказу МОЗ України №247 від 10.08.1998р.
Ожиріння у хворих було аліментарно-конституційного характеру, що виявлялося при
зборі анамнезу, дослідженні та при необхідності консультації ендокринолога з
метою виключення ендокринної патології.
Хворі з вторинними артеріальними гіпертензіями, з патологією нирок, ендокринної
системи, ЦНС у дослідження не включалися. Виключалися також хворі з ЦД,
проявами серцевої та ниркової недостатності, хронічними захворюваннями легень,
складними порушеннями ритму серця.
Клінічна симптоматика у хворих включала характерні для ГХ скарги та зміни у
стані ССС. Так, 74 хворих (74%) основної групи скаржилися на головний біль з
переважною локалізацією у потиличній та скроневих ділянках, більшої
інтенсивності вранці, періодичні запаморочення. Дещо рідше – 41 хворих (41%)
основної групи турбували болі у ділянці серця, які не були пов'язані з
фізичними навантаженнями, підсилювалися при підвищенні АТ.
Хворі були госпіталізовані до клініки у зв'язку з розвитком гіпертонічної кризи
з необхідністю надання невідкладної стаціонарної допомоги – 25 хворих (25%)
основної групи, або у випадку вперше виявленого підвищення АТ. Основними
скаргами хворих при надходженні були: головні болі, запаморочення. Дещо рідше
турбували больові відчуття у ділянці серця. Серед інших скарг: задишка
змішаного характеру при фізичних навантаженнях, загальна слабкість, зниження
працездатності, погіршення зору.
У 35 хворих (35%) основної групи відмічалися періодичні (2-5 - раз/рік, у
середньому - тричі) гіпертензивні кризи, які розвивалися переважно у другій
половині дня. Кризи характеризувалися головними болями, шумом у вухах, нудотою,
погіршенням зору, появою “сітки”, “мушок” перед очима. У 24 хворих (24%)
основної групи криз супроводжувався болями у ділянці серця колючого характеру,
серцебиттям.
У 33 хворих (33%) основної групи був обтяжений сімейний анамнез – один або двоє
батьків були хворими на ГХ.
Хронологічний аналіз анамнезу основної групи: у більшості випадків у хворих
спочатку розвивалося ожиріння, пізніше виявлялася ГХ, у середньому через 5-6
років після початку зростання маси тіла.
У 20 хворих (20%) основної групи вперше виявлена ГХ, регулярного лікування вони
не отримували, 85 хворих (85%) основної групи знали про ГХ, до початку
дослідження приймали антигіпертензивну терапію: в-адреноблокатори, діуретики,
комбіновані препарати („тенорик”), алкалоїди раувольфії, центральні б2 –
агоністи, лише 20 хворих (20%) отримували ІАПФ.
При огляді хворих основної групи визначалось збільшення підшкірно-жирової
клітковини (від 1см до 10 см), переважно в передньо-черевній ділянці тіла
порівняно зі стегновими ділянками.
При перкусії ділянки серця виявлялося зміщення лівої межі відносної серцевої
тупості від 0,5 см до 2 см від лівої середньоключичної лінії, акцент II тона на
аорті, серцевий поштовх локалізувався в п'ятому міжребер'ї та був пружний.
2.2. Методи дослідження
Основні результати інструментальних методів обстеження, лабораторні дані
відображувались у спеціальних журналах.
Усім хворим проводилися загальноклінічні лабораторні дослідження, які включали
загальний аналіз крові та сечі, біохімічне дослідження крові з визначенням
показників креатинину, сечовини, білірубіну, трансаміназ крові
(аспартатамінотрансфераза, аланінамінотрансфераза), ліпідного обміну (загальний
холестерин, ЛПНЩ), глюкозу крові.
Інструментальне обстеження включало електрокардіографію (ЕКГ), ехокардіографію,
ультразвукове дослідження органів (УЗД) черевної порожнини та нирок. За
показаннями проводили рентгено