РОЗДІЛ 2
ОБ'ЄКТ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Загальна характеристика обстежених
В основу роботи покладено результати клініко-психопатологічного дослідження військовослужбовців строкової служби, які отримали механічну травму і знаходились на лікуванні у травматологічному відділенні 11 військового шпиталю впродовж 2004-2005 років. За умови інформованої згоди обстежено 101 військовослужбовця, які отримали механічну травму та перебували на лікуванні у травматологічному відділенні 11-го військового шпиталю (основна група), та 50 осіб без травми та соматичних захворювань (порівняльна група). Військовослужбовці порівняльної групи пройшли стандартне медичне обстеження, професійний психологічний відбір і за станом здоров'я були визнані придатними для служби в Збройних Силах України.
На першому етапі обстеження пацієнтів, які відповідали критеріям відбору, піддавали структурованому інтерв'ю з застосуванням діагностичних критеріїв МКХ-10 [54, 55], структурного міжнародного діагностичного опитувальника CIDI [56] та методики САН [61]. При аналізі психічного стану хворих особлива увага приділялася вивченню характеру клінічних проявів і особливостей особистості. При цьому вивчався зв'язок клінічної структури ПСНР з тяжкістю механічної травми. Вивчались основні причини отримання травматичних ушкоджень військовослужбовцями. На другому етапі цих осіб обстежували психодіагностичними методами для оцінки глибини виразності цих розладів з застосуванням наступних методик: клінічного опитувальника Яхіна-Менделевича [58], стандартизованого багатофакторного методу дослідження особистості (СМИЛ) [59, 60] та методики діагностики самооцінки рівня тривожності Спілбергера-Ханіна [61, 62]. Травмовані особи обстежувалися у перший день надходження до травматологічного відділення.
На рис. 2.1 представлені дані про розподіл обстежених за віком. В основній групі переважали особи віком від 18 до 19 років - 49,5%, особи віком 19-20 років складали 29,7%, особи старше 20 років - 20,8%. Відповідно, у порівняльній групі військовослужбовці також переважали особи віком від 18 до 19 років - 50%, особи віком від 19 до 20 років ? 30%, особи старше 20 років ? 20%.
Рис. 2.1. Розподіл військовослужбовців за віком.
За військовим стажем осіб, які отримали механічну травму, розподілили таким чином: обстежені зі стажем 3-6 міс. складали 35,7% осіб, зі стажем 6-9 міс. - 26,7%, зі стажем 9-12 міс. - 26,7%, зі стажем більше 12 міс. - 10,9%. Відповідно, у порівняльній групі військовослужбовці зі стажем 3-6 міс складали 44%, зі стажем 6-9 міс. - 20%, зі стажем 9-12 міс. - 20%, зі стажем 9-12 міс. - 20% (рис. 2.2).
Отже, за віком і військовим стажем військовослужбовці основної та порівнювальної груп не мали суттєвих відмінностей.
Рис. 2.2. Розподіл обстежених за військовим стажем.
Структура травматичних ушкоджень військовослужбовців в залежності від тяжкості травми розподілилася таким чином: травма легкого ступеня - 21 (20,8%) особа, середнього ступеня - 70 (69,3%), тяжка травма - 10 (9,9%) осіб (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Ступінь тяжкості травми у військовослужбовців
Ступінь тяжкостіКількість травмованих абс. к-ть%легкий2120,8середній7069,3тяжкий109,9всього101100
Встановлено, що травми під час занять із бойової та фізичної підготовки виникали у 37,6% випадків, із-за порушень правил техніки безпеки - у 29,7%, побутові травми виникали у 32,7% випадків.
При проведенні заходів з первинної профілактики травматизму керівництву військових частин слід більше уваги приділяти організації проведення занять із бойової і фізичної підготовки та покращенню умов життєзабезпечення військовослужбовців (табл. 2.2).
Таблиця 2.2
Основні причини отримання травми військовослужбовцями
Причини отримання травмКількість травмованих абс. к-ть%недоліки в організації занять із бойової та фізичної підготовки3837,6порушення правил техніки безпеки3029,7побутові травми3332,7всього101100
За результатами проведеного клініко-психопатологічного дослідження гостру стресову реакцію (F43.0) виявлено у 9,9% осіб основної групи. Розлади адаптації (F43.2) виявлено у 77,2% військовослужбовців, які отримали механічну травму, а саме: короткотермінову депресивну реакцію (F43.20) у 15,8% осіб, пролонговану депресивну реакцію (F43.21) у 9,9% осіб, змішану тривожно-депресивну реакцію (F43.22) у 26,8% осіб, змішаний розлад емоцій і поведінки (F43.25) у 24,8% осіб. Отже, у клінічній структурі ПСНР у військовослужбовців, які отримали механічну травму, переважали розлади адаптації у вигляді змішаної тривожно-депресивної реакції (F43.22) та змішаного розладу емоцій і поведінки (F43.28). Донозологічні прояви пов'язаних зі стресом невротичних розладів (ДП ПСНР) мають 12,9% військовослужбовців, які отримали механічну травму, та 28% осіб порівняльної групи.
2.2. Методи дослідження
Для досягнення мети та вирішення завдань дослідження використовувалися наступні методи: клініко-психопатологічний, психодіагностичний і математико-статистичний.
Клініко-психопатологічний метод базувався на загальноприйнятих підходах до психіатричного обстеження пацієнтів шляхом стандартизованого інтерв'ю з застосуванням діагностичних критеріїв МКХ-10 [54, 55], структурного міжнародного діагностичного опитувальника CIDI [56]. Даний метод включав вивчення скарг хворого, даних анамнезу життя та хвороби, сомато-неврологічного і психічного статусу. Необхідно підкреслити, що при вивченні анамнезу хвороби розглядалася не тільки життєва ситуація військовослужбовця, але й ступінь задоволення хворого нею. При аналізі психічного статусу військовослужбовців особлива увага приділялася виразності та характеру клінічних проявів, структурі та особливостям особистості при різній тяжкості механічної травми. Для встановлення діагнозу застосовувалися діагностичні критерії МКХ-10. Вивчення неврологічного та соматичного стану проводилося за за