змісту та способів навчально-пізнавальної діяльності та поведінки. Поєднання вказаних технологій можна визначити як побудову системи цілей (від загальних до конкретних) для досягнення певного результату розвитку учня з високою варіативністю використання методів, прийомів, засобів і форм організації навчання.
Отже, при виборі та застосуванні педагогічної технології навчання іноземної мови вчитель реалізує таку послідовність дій:
1. Визначення мети педагогічної діяльності та гіпотези на кінцевий результат, що здійснюється з опорою на Державний стандарт з іноземної мови та навчальні програми для конкретного класу.
2. Окреслення принципів як вихідних положень, на яких має ґрунтуватися процес навчання іноземної мови щодо конкретної мети. В цілому найбільш загальними принципами вивчення іноземної мови є такі: принцип комунікативності, принцип домінуючої ролі вправ, принцип урахування рідної мови учнів, принцип колективної взаємодії, принцип індивідуалізації навчального процесу.
3. Визначення етапів роботи.
4. Вибір форм, засобів, методів і прийомів діяльності відповідно до конкретних цілей навчання іноземної мови у процесі системи уроків.
5. Діяльність суб'єктів навчально-виховного процесу, що передбачає, в свою чергу такі етапи: етап орієнтації, що включає мотивацію вчителем передбачуваної діяльності, позитивну установку на роботу, орієнтацію учнів щодо місця певного заняття у навчальній дисципліні,
розділі, темі, опору на особистісний досвід учнів з проблеми заняття; етап визначення разом з учнями мети передбачуваної діяльності та показників досягнення мети; етап проектування, що передбачає залучення (по можливості) учнів до планування передбачуваної діяльності, складання й обговорення плану роботи; етап організації виконання плану діяльності: представлення можливих варіантів способів навчальної діяльності, способів фіксації матеріалу, що вивчається; контрольно-оцінювальний етап: порівняння разом з учнями отриманих результатів із метою діяльності, із певними еталонами, усвідомлення ситуації досягнення мети, підкріплення позитивної мотивації учнів стосовно подальшого вивчення іноземної мови.
На цій основі доцільно складати технологічні карти, в яких конкретизовані усі ланки певного ланцюга педагогічної діяльності, спрямованої на розв'язання певного завдання.
Таким чином, на сучасному етапі навчання іноземної мови старшокласникам оптимальним є поєднання комунікативно-розвивальної технології з проектною та новими інформаційними технологіями навчання, оскільки у програмах з іноземної мови зроблено акцент на інтегроване оволодіння старшокласниками мовленнєвими уміннями на рівні, достатньому для здійснення іншомовного спілкування в чотирьох видах мовленнєвої діяльності: аудіюванні, говорінні, читанні та письмі.
ВИСНОВКИ ДО ДРУГОГО
РОЗДІЛУ
1. У ході дослідження виявлено динаміку розвитку дидактичних засад навчання іноземних мов у другій половині ХХ ст.
І етап ( рр.) - науково-дослідницький, етап гострих дискусій в галузі навчання іноземних мов, інтенсивних наукових пошуків щодо розробки його дидактичних засад (визначення мети, завдань, змісту, принципів, методик і технологій навчання).
ІІ етап (- рр.) - етап теоретико-технологічний, етап що характеризувався високим рівнем розвитку методик навчання іноземних мов, переходом їх на технологічний рівень. Подальшого розвитку набувало удосконалення мети навчання іноземних мов ("навчання навичкам говоріння", "вільного читання літератури", "формування різнобічних мовних навичок і вмінь", "навичок самостійної роботи з іноземною літературою" тощо), підготовка навчально-методичного забезпечення курсів іноземних мов, а також обґрунтування ролі і значення лінгвокраїнознавчих і країнознавчих знань і умінь у підвищенні ефективності навчання іноземних мов.
Особливістю цього періоду був й інтенсивний розгляд методистами проблем змісту і методів навчання іноземних мов, що відобразилося у спробах класифікувати способи викладання й учіння (О Климентенко, А. Миролюбов, Г. Рогова) з урахуванням специфіки мови. У цей період відбувалося уточнення сутності принципів навчання, як загальнодидактичних, так і конкретно-методичних (В. Бухбіндер, Ю. Пассов, С. Фоломкіна) шляхів реалізації в процесі вивчення учнями іноземних мов. Значною подією -х років було обґрунтування вченими НДІ педагогіки УРСР запровадження в практику вивчення, наприклад, англійської мови за експериментальними посібниками і підручниками, використання нових інформаційних технологій навчання, обґрунтування умов підвищення ефективності навчання іноземним мовам.
ІІІ етап (- рр.) - навчально-методичний, етап інтенсифікації технологій навчання іноземних мов, що характеризується появою авторських підручників, посібників і технологій навчання іноземних мов, таких як технологія навчання в співробітництві, проектна технологія, інформаційна технологія навчання, гіпертекстові технології.
2. Друга половина ХХ ст. була "щира" на конкретні кроки щодо поліпшення системи викладання іноземних мов, методик навчання. Згідно з існуючими навчальними програмами і прийнятими офіційними документами посилилися вимоги як в змістовному, так і організаційному плані до викладання іноземних мов у навчальних закладах: звернуто більше уваги на розвиток усного мовлення, а не тільки формування практичних умінь; скоротився обсяг граматичного і лексичного матеріалу, що підлягав обов'язковому вивченню; намічено заходи щодо розвитку друкованих та аудіовізуальних засобів, скорочення груп як в школах, так і ВНЗ; розширено мережу шкіл з викладанням іноземних мов; здійснена підготовка навчально-методичного забезпечення; організовано педагогічні курси для викладачів з терміном навчання роки. Все це сприяло побудові системи навчання іноземних мов від дитячого садка до школи.
3. На основі аналізу науково-педагогічної літератури та педагогічної преси встановлено, що формування Державного стандарту з іноземних мов враховувало такі критерії культуролічної цінності: національна своєрідність, актуальність, типовість, урахування відповідності особистості, привабливість, тематика державного стандарту, функціональність. З іншого боку - інтенсивність запровадження державного стандарту відбувалася переважно з власної ініціативи учителів. Зміст освіти відбивався у підручниках, посібниках, підготовка яких у досліджуваний період була надзвичайно актуальною проблемою. Саме у другій половині ХХ ст. були сформульовані вимоги до навчальних книг. Вважалося, що підручники з іноземних мов повинні , по-перше, ураховувати одночасний розвиток мовних умінь і навичок на основі передбачених програмою знань лексики, граматики і фонетики, і по-друге - забезпечувати систематичне розташування мовного матеріалу і систематичний розвиток умінь і навичок. Аргументами на користь цих вимог слугували такі положення: одночасний розвиток умінь і навичок, що вимагалися програмою, оскільки в їх формуванні беруть участь різні органи відчуттів. Але деякі методисти пропонували послідовне формування спочатку усних навичок, а потім письмових і навпаки.
4. Зміст освіти з іноземної мови в Україні в кінці ХХ ст. розкриває основні суперечності освітнього простору держави. Найважливішим було посилення гуманітарного компонента змісту навчання, який зорієнтований на виявлення особистісного значення мовленнєвої діяльності учнів за допомогою уроків іноземної мови. Основний зміст діяльності з навчання іноземної мови на кінець ХХ - початок ХХІ ст. має бути зосереджений на збалансованому виконанні таких вимог: пріоритет комунікативної мети в навчанні; дотримання діяльнісного характеру навчання; орієнтація навчального процесу на особистість учня; збалансоване навчання усних (говоріння, аудіювання) і писемних (читання, письмо) форм спілкування; диференційований підхід до оволодіння мовним матеріалом відповідно до комунікативних потреб; урахування досвіду учнів в оволодінні рідною мовою і розвиток їхніх когнітивних здібностей; широке використання ефективних навчальних технологій, у тому числі програмних засобів, за умови, що вони співвідносяться з вимогами програми, віковими особливостями учнів, їхніми інтересами; використання автентичних матеріалів (текстів, ілюстрацій) для навчання всіх форм спілкування; соціокультурне спрямування процесу навчання.
5. Розв'язанню основної мети навчання іноземної мови в кінці ХХ століття - розвитку комунікативної діяльності учнів - сприяло застосування таких сучасних засобів як комп'ютерні програми й Інтернет-технології, а також проектна технологія, які за своєю суттю є особистісно-орієнтованими технологіями навчання, оскільки вони передбачають поєднання в собі навчання, розвитку та виховання, створюють умови для саморозкриття особистісного потенціалу учнів через включення їх у різноманітні види діяльності, передбачають колективну взаємодію.
6. На сучасному етапі навчання іноземній мові старшокласників нафбільш оптимальним є використання не однієї педагогічної технології, а поєднання декількох, що дозволяє досягати інтегрованої мети навчання іноземної мови: оволодіння мовленнєвими уміннями на рівні, достатньому для здійснення іншомовного спілкування в чотирьох видах мовленнєвої діяльності: аудіюванні, говорінні, читанні та письмі. Використання комунікативно-розвивальної технології у поєднанні з традиційною технологією навчання іноземної мови, проектною та новими інформаційними технологіями навчання має такі властивості: діалогічність, діяльнісно-творчий характер, спрямованість на підтримку індивідуального розвитку школяра, надання йому необхідного простору свободи для прийняття самостійних рішень, творчості, свободи вибору змісту та способів навчально-пізнавальної діяльності та поведінки. Поєднання вказаних технологій можна визначити як побудову системи цілей (від загальних до конкретних) для досягнення певного результату розвитку учня з високою варіативністю використання методів, прийомів, засобів і форм організації навчання.
7. При виборі та застосуванні педагогічної технології навчання іноземної мови вчитель реалізує такі етапи: ) визначення мети педагогічної діяльності та гіпотези на кінцевий результат; ) окреслення приципів як вихідних положень, на яких має ґрунтуватися процес навчання іноземної мови щодо конкретної мети; ) визначення етапів роботи; ) вибір форм, засобів, методів і прийомів діяльності відповідно до конкретних цілей навчання іноземної мови у процесі системи уроків; ) діяльність суб'єктів навчально-виховного процесу; ) аналіз й оцінка результатів педагогічної діяльності.
ВИСНОВКИ
Узагальнення отриманих у ході дисертаційного дослідження результатів дозволяє зробити такі висновки:
У дисертації простежено становлення і розвиток технологій навчання іноземних мов у педагогічній теорії та шкільній практиці другої половини ХХ ст.
1. Установлено, що проблема визначення дефініції "технологія навчання", її структури і співвідношення з іншими - "педагогічна технологія", "освітня технологія" - належить, з одного боку, до найбільш досліджених, з другого - до таких, що постійно змінюються, вимагають подальшого вивчення, доповнення й удосконалення сутності понять, напрямів, шляхів, умов ефективного впровадження в реальну практику.
Визначено, що технологія навчання має цільову установку, змістовний, технологічний та аналітично-оцінювальний компоненти, ефективність реалізації яких залежить від багатьох факторів, зокрема від врахування специфіки навчального предмета.
2. Охарактеризовано дидактичні засади розвитку технології навчання іноземних мов: визначено мету і завдання на кожному етапі, з'ясовано основні положення їх побудови, виявлено засоби застосування в педагогічному процесі.
Доведено, що в досліджуваний період педагогами та методистами розроблено чимало технологій (методик) навчання іноземних мов, мета, завдання, способи реалізації яких зумовлювалися рівнем розвитку освіти, педагогічної науки в Україні і за кордоном, пріоритетами освітніх парадигм, специфікою офіційної політики в галузі шкільної освіти.
3. Обґрунтовано етапи і визначено тенденції розвитку технологій навчання іноземних мов у другій половині ХХ ст.:
І етап ( рр.) - науково-дослідницький, етап гострих дискусій в галузі навчання іноземних мов, інтенсивних наукових пошуків щодо розробки його дидактичних засад (визначення мети, завдань, змісту, принципів, методів і форм навчання).
ІІ етап ( - рр.) - теоретико-технологічний, для якого властивий високий рівень розвитку методик навчання іноземних мов, їх перехід на технологічний рівень. Саме в цей період спостерігалося вдосконалення мети навчання іноземних мов ("навчання навичкам говоріння", "вільного читання літератури", "формування різнобічних мовних умінь і навичок", "навичок самостійної роботи з іноземною літературою"), розроблено навчально-методичне забезпечення курсів іноземних мов, а також обґрунтовано роль і значення лінгвокраїнознавчих і країнознавчих знань і вмінь у підвищенні ефективності навчання іноземних мов.
ІІІ етап ( - рр.) - навчально-методичний, етап інтенсивного застосування технологій навчання іноземних мов. Цей етап характеризувався появою авторських підручників, посібників і технологій навчання іноземних мов на засадах співробітництва, проектної, інформаційної й гіпертекстових технологій навчання.
4. Виявлено особливості розвитку і впровадження технології навчання іноземних мов у шкільну практику досліджуваного періоду, що знайшли відображення в інтенсивності їх використання, довготривалості в шкільній практиці, значущості отриманих результатів, що позначилося на якості знань учнів іноземних мов, характері ставлення старшокласників до іноземної мови як навчальної дисципліни.
Доведено, що зміст освіти з іноземної мови в Україні кінця ХХ ст. розкривав основні суперечності освітнього простору держави, характеризувався посиленням гуманітарного компоненту змісту навчання, зорієнтованого на виявлення особистісного значення мовленнєвої діяльності учнів, використанням ефективних педагогічних технологій, зокрема комунікативно-розвивальної, для навчання всіх форм спілкування, соціокультурного спрямування процесу навчання; активним застосовуванням проектної технології, а також сучасних комп'ютерних програм, Інтернет-технологій.
5. У межах розробленого спецкурсу "Технології навчання іноземних мов: історія і перспективи" підготовлено методичні рекомендації вчителям щодо застосування технологій навчання іноземних мов у середній загальноосвітній школі.
Проведене дослідження не вичерпує всього обсягу питань, пов'язаних із використанням педагогічних технологій навчання іноземних мов. Подальшого вивчення з урахуванням сучасних вимог потребують питання щодо дидактичного обґрунтування оптимального поєднання різних технологій навчання іноземних мов, визначення особливостей професійно-педагогічної підготовки вчителів іноземних мов, з'ясування умов ефективного застосування освітніх технологій у процесі навчання іноземних мов.
СПИСОК
- Київ+380960830922