РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Клінічна характеристика хворих
Відповідно до завдань дослідження під спостереженням знаходилося 185 хворих на
Q-інфаркт міокарда у віці від 32 до 75 років (середній вік склав 61,0 ± 1,3
року): 145 чоловіків і 40 жінок.
Перша група представлена 61 пацієнтом (33,0%) (46 чоловіків і 15 жінок,
середній вік 60,8 ±± 1,1 року) з інфарктом міокарда передньої стінки лівого
шлуночка.
У другу групу ввійшли 64 хворих (34,6%) (52 чоловіка і 12 жінок, середній вік
- 59,9 ±± 1,5 року) з інфарктом міокарда нижньої стінки лівого шлуночка.
Третя група представлена 60 хворими (32,4%) (47 чоловіків і 13 жінок, середній
вік 62,3 ±± 1,8 року) з поєднаним ураженням правого і нижньої стінки лівого
шлуночків.
Контролем служили результати дослідження 32 практично здорових осіб, порівняних
за віком і статтю, без клінічних й електрокардіографічних ознак ішемічної
хвороби серця.
Діагноз інфаркту міокарда встановлювали з урахуванням рекомендацій ВООЗ [94].
Інфаркт міокарда правого шлуночка верифікували на підставі клінічних
(парадоксальний пульс, набрякання шийних вен, шум трикуспідальної регургітації,
збільшення і болісність печінки, наявність артеріальної гіпотонії при
відсутності ознак застою в легенях) [169, 196], електрокардіографічних
(елевація сегмента ST більше 0,05 m з наступним формуванням Q/QS і негативної
хвилі Т у відведеннях V3R, V4R) [105, 170, 196, 197], доплер-ехокардіографічних
(дилатація правого шлуночка, наявність акінезії чи дискінезії його вільної
стінки, парадоксальний рух міжшлуночкової перегородки, виражена
транстрикуспідальна регургітація, розширення правого передсердя, передчасне
відкриття клапана легеневої артерії і низький тиск у ній) [112, 103, 163, 168,
196, 197] маркерів ураження даної камери серця.
Після одержання згоди на проведення діагностичних і лікувальних маніпуляцій,
передбачених програмою, хворі були включені в дослідження.
Критерії включення: верифікований Q-інфаркт міокарда, надходження в стаціонар
у перші 6 годин від появи симптомів захворювання; вік до 75 років.
У дослідженні не брали участь пацієнти з важкою артеріальною гіпертензією,
попередньою вираженою серцевою недостатністю, із супутніми захворюваннями
внутрішніх органів, з їхньою функціональною недостатністю.
Основні дані про хворих порівнюваних груп представлені в
таблиці 2.1.
Статистичний аналіз не виявив достовірних відмінностей у розподілі груп за
віком, статтю; анамнезом ІХС, артеріальної гіпертензії і цукрового діабету
(див. табл. 2.1).
За характером перебігу захворювання у 169 (91,4%) пацієнтів інфаркт міокарда
був первинним.
Класична загрудинно-больова форма початку захворювання спостерігалася у 124
(66,5%) хворих. У 42 (22,7%) пацієнтів мав місце гастралгічний варіант, у 9
(4,9%) - аритмічний, у 7 (3,9%) - астматичний, у 3 (1,6%) - церебральний.
У 47 (25,4%) хворих інфаркт міокарда був першим клінічним проявом ІХС.
Нестабільний період ІХС передував інфаркту міокарда в 122 (65,9%) випадках, у
тому числі у вигляді вперше виниклої стенокардії - у 61 (33,0%) хворого,
прогресуючої стенокардії – у 61 (33,0%).
Таблиця 2.1
Клінічна характеристика хворих
Показник
Перша група
(n=61)
Друга група
(n=64)
Третя група
(n=60)
(2:3:4)
Вік
60,8 ±1,1
59,9±1,5
62,3 ±1,8
> 0,05
Стать - чоловіки
- жінки
46 (75,4%)
52 (81,3%)
47 (78,3%)
> 0,05
15 (24,6%)
12 (18,8%)
13 (21,7%)
> 0,05
Анамнез ІХС:
- повторний інфаркт міокарда
- прогресуюча стенокардія
- стенокардія вперше виявлена
- пароксизмальна форма
миготливої аритмії
- шлуночкова екстрасистолія
6 (9,8%)
5 (7,8%)
5 (8,3%)
> 0,05
20 (32,8%)
23 (35,9%)
18 (30,0%)
> 0,05
19 (31,3%)
22 (34,4%)
20 (33,3%)
> 0,05
4 (6,6%)
3 (4,7%)
5 (8,3%)
> 0,05
15 (24,6%)
16 (25,0%)
10 (16,7%)
> 0,05
Артеріальна гіпертензія
25 (41,0%)
28 (43,8%)
21 (35,0%)
> 0,05
Цукровий діабет
4 (6,6%)
6 (4,7%)
4 (6,7%)
> 0,05
У 12 (6,5%) пацієнтів при зборі анамнезу виявлена пароксизмальна форма
миготливої аритмії, у 41 (22,2%) – шлуночкова екстрасистолія.
Артеріальна гіпертензія до інфаркту міокарда спостерігалася у 74 (40,0%)
хворих, цукровий діабет – у 14 (7,6%) пацієнтів.
При об'єктивному обстеженні легеневої системи виявлене зниження екскурсії
нижнього краю легень у 14 (7,6%) хворих. При аускультації – тверде дихання
визначалося у 105 (56,8%), застійні дрібнопухирчасті хрипи - у 43 (23,2%)
пацієнтів. При пальпації ділянки серця верхівковий поштовх був зміщений ліворуч
від серединно-ключичної лінії у 80 (43,2%) хворих. Аускультативно звучність
першого тону на верхівці була знижена у 25 (13,5%) пацієнтів; у 45 (24,3%) мав
місце акцент другого тону над аортою, у 43 (23,2%) - акцент другого тону над
легеневою артерією. Розщеплення першого тону відзначене у 20 (10,8%), другого
тону - у 10 (5,4%) пацієнтів. Систолічний шум на аорті визначався у 30 (16,2%),
на верхівці - у 32 (17,3%) хворих. Патологічний III тон на верхівці серця
вислуховувався у 6 (3,2%) хворих. При фізікальному дослідженні органів черевної
порожнини патології не виявлено. Симптом постукування був негативним по обидва
боки у всіх пацієнтів.
2.2. Терапія
Традиційну терапію за допомогою b-адреноблокаторів, нітратів, аспірину,
інгібіторів АПФ проводили у 99 хворих (53,5%).
86 хворим (46,5%) була проведена системна тромболітична терапія стрептокіназа
(Streptase®, Aventis Behring GmbH, Germany) у дозі 1,5 млн. MО протягом 45-60
хв. З них у 30 був діагностований інфаркт міокарда передньої стінки лівого
шлуночка; у 31 – інфаркт міокарда нижньої стінки лівого шлуночка; у 25 –
поєднане ураження правого і нижньої стінки лівого шлуночків.
Усім хвор
- Киев+380960830922