РОЗДІЛ 2
ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ МЕХАНІЗМ УПРАВЛІННЯ МІСЦЕВИМИ ФІНАНСОВИМИ РЕСУРСАМИ
2.1. Сутність системи управління фінансовими ресурсами на
місцевому рівні
У зв’язку з розширенням повноважень органів місцевого самоврядування побудова
ефективної системи управління місцевими фінансовими ресурсами є однією з
важливих проблем, розв’язання якої необхідно для збалансованого розвитку
територіальних громад та їх об’єднань. На сьогодні в Україні створена
відповідна мережа інституційних структур з обслуговування руху фінансових
ресурсів, прийнято ряд нормативно-правових актів, які спрямовані на формування
Державного та місцевих бюджетів; розпорядження бюджетними коштами; використання
бюджетних ресурсів; справляння податків та зборів до Державного та місцевих
бюджетів, а також облік та контроль цього процесу; обслуговування
функціонування підприємництва та інші.
Бюджетна реформа в Україні започаткувала кардинальні зміни в бюджетному
процесі, спрямовані на формування нових прогресивних відносин в управлінні
бюджетними ресурсами та реалізацію бюджетної політики в напрямі зміцнення
фінансової основи місцевого самоврядування й держави в цілому.
В контексті даних у першому розділі визначень управління місцевими фінансовими,
зокрема бюджетними, ресурсами представляє собою управлінську діяльність органів
місцевого самоврядування, яка здійснюється за допомогою особливих прийомів і
методів, у тому числі різноманітних стимулів і санкцій, та спрямована на
формування і ефективне використання місцевих фінансових ресурсів відповідно до
потреб територіальних громад.
Але, як справедливо зазначається в роботі [170, с. 100], “на даний час відсутні
законодавчо визначені обґрунтовані норми соціальних витрат або соціальних
стандартів по галузях, що не дає можливості рівномірно забезпечити населення
благами та послугами за рахунок бюджету на різних територіях і законодавчо
вирішити питання вирівнювання територіальних громад”.
Особливості управління місцевими фінансовими ресурсами визначаються, в
основному, обсягом та структурою бюджетних ресурсів територіальних громад. В
тих областях, де податкова база є більшою, органи місцевого самоврядування
відповідно мають більше можливостей відносно розподілу та перерозподілу
бюджетних коштів.
Чинники управління місцевими фінансовими ресурсами можна розділити на такі дві
групи. Перша - це чинники програмного управління фінансовими ресурсами, серед
яких найбільш важливими є розмір та порядок справляння податків та зборів;
методи формування Державного та місцевих бюджетів; соціально-економічні
програми, цілі й заходи використання коштів; порядок розпорядження державними
ресурсами. Друга - це чинники оперативного управління фінансовими ресурсами,
які включають методи та механізми:
- справляння, обліку та контролю податків та зборів;
- контролю за формуванням місцевих бюджетів;
- контролю за використанням коштів.
Відповідно до цих чинників завдання підвищення ефективності формування та
використання місцевих фінансових ресурсів розв’язується у двох аспектах. Перший
– це вдосконалення політики програмного управління соціально-економічними
процесами, політики бюджетних відносин. Другий аспект полягає у вдосконаленні
методів виконання управлінських, розпорядчих, контрольних, планувальних,
облікових та інших операцій, які пов’язані з реалізацією функцій оперативного
управління фінансовими ресурсами регіону [147].
Як зазначається в роботі [190, с. 13], управління бюджетними ресурсами
(бюджетний менеджмент) – це сукупність взаємопов’язаних дій (управлінських
функцій), прийомів, методів, спрямованих на управління бюджетними ресурсами та
відносинами, які виникають у процесі руху бюджетних потоків.
Управління бюджетними ресурсами слід розглядати у широкому та вузькому
значенні. У першому випадку воно містить у собі законодавче регулювання
бюджетних відносин і процесів, вироблення бюджетної політики, складання та
прийняття бюджету і діяльність у рамках прийнятих законів. Ця діяльність
охоплює виконання бюджету та контроль за його виконанням з боку уповноважених
органів. Другий, вузький (прикладний) зміст поняття управління бюджетними
ресурсами, або, інакше кажучи, безпосереднє (оперативне) управління, полягає у
вирішенні питань, пов’язаних з плануванням, обліком, аналізом, контролем,
бюджетним регулюванням та виконанням бюджету [228, с.370].
Таким чином, можна констатувати, що процес управління бюджетом ґрунтується на
принципах планомірності, системності, цілеспрямованості, стратегічної
спрямованості. Крім цього, управління бюджетними ресурсами на рівні
територіальної громади орієнтується і на такі принципи, як: наукове
обґрунтування; врахування досвіду минулого та екстраполяція його на майбутнє;
врахування стратегічних цілей і перспектив; контроль за виконанням прийнятих
рішень; єдність механізму планування, наповнення, витрачання та контролю за
цільовим використанням коштів місцевих бюджетів; єдність системи інформаційного
обміну між учасниками бюджетного процесу; гарантування конституційних прав
органів місцевого самоврядування в управлінні коштами місцевих бюджетів;
координація та концентрація фінансових потоків на пріоритетних напрямах
розвитку території; оперативність управління бюджетними коштами на всіх стадіях
їхнього руху; запровадження єдиних процедур управління бюджетними ресурсами.
Основною метою бюджетного менеджменту є підвищення добробуту населення
адміністративно-територіальних одиниць. Ця мета реалізується через збільшення
власних доходів територій і ефективності їх використання. Проте маючи достатній
рівень власних доходів, адміністративно-тер
- Київ+380960830922