РОЗДІЛ 2
МІЖНАРОДНЕ ГУМАНІТРАНЕ ПРАВО – ВАЖЛИВА СКЛАДОВА ПРАВОВОВГО РЕГУЛЮВАННЯ УЧАСТІ
МЕДИЧНОГО ПЕРСОНАЛУ В МІЖНАРОДНІЙ МИРОТВОРЧІЙ ДІЯЛЬНОСТІ
Реформування та розвиток ЗС України залежить від реалізації ключових завдань як
загальнодержавного масштабу, так і специфічних, пов’язаних з їх життям та
завданнями.
Одним з ключових завдань загальнодержавного масштабу є проведення
конструктивної, послідовної та виваженої зовнішньої політики, спрямованої на
забезпечення національних інтересів і безпеки України шляхом підтримання
мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства
за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права.
Як зазначалося у попередньому розділі, важливою складовою зовнішньополітичної
діяльності держави є міжнародне співробітництво ЗС України, яке має особливе
значення для зміцнення національної безпеки і оборони України та розвитку самих
ЗС.
У зв’язку зі сказаним вище, перед державним управлінням системою міжнародного
військового співробітництва сьогодні постала проблема необхідності її
оптимізації з метою зміцнення міжнародної довіри до України, поліпшення її
іміджу як надійного, передбачуваного й активного партнера у справі будівництва
нової системи європейської безпеки [47, с.4].
Системний аналіз вітчизняних та зарубіжних літературних джерел, автори яких
висвітлюють проблеми державного управління міжнародним військовим
співробітництвом, що викладений нами в першому розділі дисертації, дає право
стверджувати, що методологічною основою дослідження системи державного
регулювання діяльності українських миротворчих контингентів в умовах
євроатлантичної інтеграції України є:
розкриття сутності відповідного категорійно–понятійного апарату;
систематизація знань у сфері міжнародного військового співробітництва;
виявлення генезису та тенденцій розвитку участі України в міжнародних
миротворчих операціях;
дослідження шляхів оптимізації соціального захисту учасників миротворчих
контингентів та системи державного управління діяльністю українських військових
лікарів під час медичного забезпечення міжнародних миротворчих операцій.
2.1.Методологія дослідження та його програмно–цільова структура
2.1.1. Постановка наукової задачі
Як зазначалося вище, дослідження на основі аналізу літературних джерел стану
розвитку системи державного управління діяльністю українських миротворчих
контингентів взагалі та основних підсистем останньої - соціального захисту
учасників миротворчих контингентів та управління діяльністю українських
військових лікарів під час медичного забезпечення міжнародних миротворчих
операцій, - стало підставою для характеристики їх як таких, що не відповідають
сучасним умовам у зв’язку з європейською та євроатлантичною інтеграцією
України, потребують удосконалення, що дає можливість постановки наукової задачі
щодо її дослідження.
Визначення наукової задачі та її формулювання. На підставі виконаного в першому
розділі дисертаційного дослідження аналізу, слід зробити висновки про існування
низки суперечностей (рис.2.1) та їх наслідків:
- суперечність між існуючим рівнем соціального захисту українських миротворців
і потрібним обсягом інвестицій для забезпечення потреб у його обсязі на рівні
європейських та світових стандартів;
Рис. 2.1. Суперечності у здійсненні державного регулювання діяльності
українських миротворчих контингентів
- суперечність між необхідністю юридичного оформлення державного регулювання
розвитку обов’язкового медичного страхування у ЗС України й відсутністю
належної нормативно-правової бази для його запровадження;
- суперечність між процесом скорочення чисельності особового складу
військово-медичної служби та необхідністю медичного обслуговування зростаючої
кількості пенсіонерів МО України з числа українських миротворців у зв’язку з
неспроможністю останніх отримувати якісну та сучасну, з широким використанням
новітніх технологій, медичну допомогу в приватних клініках;
- суперечність між зростанням ролі міжнародного співробітництва ЗС України, що
зумовлено встановленням і безпрецедентним поширенням між країнами
євроатлантичного регіону відносин партнерства й довіри у воєнній сфері,
поступовим формуванням нової системи міжнародної та європейської безпеки та
відсутністю досліджень генезису, тенденцій та закономірностей розвитку
зазначеного процесу в ЗС України;
- суперечність між існуючою системою медичного забезпечення ЗС України і
необхідністю медичного забезпечення українських миротворців на рівні стандартів
Північно-Атлантичного альянсу.
Наведені суперечності дають можливість визначити наукову задачу та сформулювати
її наступним чином державне регулювання діяльності українських миротворчих
контингентів: генезис та тенденції розвитку.
2.1.2. Постановка завдань дослідження
Постановка завдань дослідження вимагає встановлення меж дослідження і
формулювання його завдань.
Встановлення меж дослідження. Хронологічні межі дослідження 1992 – 2005 рр.
Нижня хронологічна межа (3-го липня 1992 р.) детермінована затвердженням
Верховною Радою України Постанови № 2538-ХІІ „Про участь батальйонів Збройних
Сил України в Миротворчих Операціях Організації Об’єднаних Націй у зонах
конфліктів на території колишньої Югославії”.
Верхня хронологічна межа (1 вересня 2005 р.) визначається рішенням ООН вивести
український миротворчий контингент із Південного Лівану.
Визначення завдань дослідження. Дослідження державного регулювання діяльності
українських миротворчих контингентів вимагає вирішення низки завдань, а саме:
1.Проаналізувати стан вивчення проблеми державного