ГЛАВА 2.
ХАРАКТЕРИСТИКА ВЛАСНИХ СПОСТЕРЕЖЕНЬ
ТА МЕТОДИК ДОСЛІДЖЕННЯ
В основу дисертаційної роботи покладено результати хірургічного лікування 90
хворих з спондилолістезом поперекового відділу хребта, яких лікували у
відділенні патології хребта і спинного мозку ДУ «Інститут нейрохірургії ім.
акад. А.П.Ромоданова АМН України» та відділенні ортопедії Київської міської
клінічної лікарні №8 в період з 1999 по 2008 рр. Чоловіків було 43 (47,78%),
жінок — та 47 (52,22%). Розподіл хворих з спондилолістезом поперекового відділу
хребта за віком і статтю подано в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1.
Розподіл хворих з спондилолістезом поперекового відділу хребта за віком і
статтю
Вік хворих, років
Чоловіки
Жінки
Всього
Ступінь спондилолістезу
абс.
абс.
абс.
до 20
1,12
1,12
2,24
І–ІІ
20–29
4,45
4,45
8,9
30–39
8,89
8,89
16
17,78
40–49
8,89
6,65
14
15,54
І–IV
50–59
10
12
13,34
21
23,34
60–69
10
11,09
13
14,43
23
25,52
старше 70
3,34
3,34
6,68
Всього
43
47,78
47
52,22
90
100
У першій (до 20 р.), другій (від 20 до 29 р.) та третій (від 30-39 р. ) вікових
групах хворих відмічено больовий синдром поперекового відділу хребта з
іррадіацією болю в нижні кінцівки, як правило в ділянку стегна з порушенням
ходи. У всіх хворих спондилолістез супроводжувався змінами структури ядра та
фіброзного кільця міжхребцевого диску. Діагностовано 12 гриж міжхребцевих
дисків на рівнях L4-L5, L5-S1 в ділянку спинно-мозкового каналу. У хворих
третьої вікової групи наряду з больовим синдромом відмічалась компресійна
радикулопатія. Соматична патологія була діагностована у 3 (3,34%) прооперованих
хворих: гіпертонічна хвороба, ожиріння, цукровий діабет – інсуліно незалежний.
У четвертої ( від 40-49 р.), п’ятої (від 50 до 59 р.) та шостої (від 60 до 69
р.) вікових групах в основному на першому місці відзначалась компресійна
радикулопатія, набряк кінцівок, больовий синдром, обмеження рухів з паралельним
ураженням великих суглобів (артроз кульшових та колінних суглобів) в рідких
випадках артроз гомілкових суглобів, порушення функцій тазових органів за
периферичним типом. Соматична патологія цієї вікової категорії спостерігалась у
18 хворих (20%): гіпертонічна хвороба -9, інфаркт міокарду в анамнезі у - 2,
порушення серцевого ритму у -1, вади серця – 3, бронхіальна астма – 3, ожиріння
– 9, діабет інсулінонезалежний – 2, діабет інсулінозалежний –1.
У сьомої групи (понад 70 р.) компресійна радикулопатія, больовий синдром,
порушення функцій тазових органів за периферичним типом, артроз, анкілоз
кульшових і колінних суглобів, що супроводжувався також збільшенням больового
синдрому при фізичному навантаженні в ділянці уражених суглобів, обмеженість
рухів більше 50 %. Соматична патологія відмічена у всіх хворих.
Тривалість захворювання у пролікованих нами хворих, до оперативного втручання,
була різною. В залежності від давності захворювання відрізнявся і термін
післяопераційного відновлення (таблиця 2.2.).
Таблиця 2.2.
Розподіл спостережень за терміном
анамнезу до оперативного втручання
Давність
неврологічних проявів
Кількість хворих
3-6 місяців
54
60
1-3 роки
23
25,56
3-6 роки
10
понад 6 років
4,44
Всього
90
100
У всіх пролікованих нами хворих діагностовано декілька рівнів ураження в
ділянці поперекового відділу хребта (таблиця 2.3.). Це було покладено в основу
при виборі хірургічного методу лікування.
Таблиця 2.3.
Розподіл спостережень в залежності від рівня ураження
(90 хворих, 114 рівнів ураження)
Рівні ураження
Кількість рівнів (114)
абс.
в %
L3 - L4
16
14,04%
L4 –L5
46
40,35%
L5 – S1
52
45,61%
Всього
114
100%
У 90 обстежених нами хворих було виявлено 228 компресійних неврологічних
синдромів, з них: корінцевих — 121, синдромів кінського хвоста — 72,
мієлорадикулопатичних — 19, рефлекторних — 16. Больовий синдром був домінуючим
у 82 (91,11%) хворих.
З існуючих методів діагностики рентгенографія залишається найбільш доступним і
достатньо інформативним методом обстеження, який виконувався у всіх
спостереженнях.
Також нами проводилась функціональна рентгенографія. Оглядові знімки давали
загальне уявлення про деформацію поперекового відділу хребта. При плануванні
лікування була необхідна інформація щодо рухливості окремих сегментів, для
оцінки ступеню мобільності хребта в ділянці первинної і вторинної дуги.
Рентгенограми з боковим нахилом проводили в положенні на спині. Активні нахили
хворий виконував в сторони. Ці дві спондилограми маркерували.
Другий варіант обстеження - тракційні спондилограми, які проводились на 7-10
день після скелетного витягу. Хворий лежав на спині, при фіксованому плечовому
поясі і витяжіння проводилось через важелі, закріплені до поясу в ділянці
тазу.
Функціональна спондилографія в боковій проекції нами виконувалась в тих
випадках, коли було необхідно з’ясувати ступінь мобільності кіфотичної
деформації. Знімок виконувався в положенні активної максимальної флексії.
Спондилограми поперекового відділу хребта виконувались в положенні флексії і
екстензії.
В наших обстеженнях найбільш інформативним методом діагностики спондилолістезу
поперекового відділу хребта була магнітно – резонансна томографія (МРТ) та
комп’ютерна томографія (КТ). Якщо комп’ютерна томографія була важлива для
оцінки кісткових аномалій, в ділянці дефекту pars interarticularis вона також
використовувалася для вивченя ступеня формування кісткового спондилодезу після
оперативного втручання, то магнітно – резонансна томографія давала можливість
оцінити ступінь зміщення тіл хребців, розміри міжхребцевих гри
- Київ+380960830922