РОЗДІЛ 2
ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ШКОЛИ ЯК ОСВІТНЬОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ
2.1. Теоретико-методологічні основи розвитку школи як інноваційний процес
Розвиток - одне з головних філософських і наукових понять. Розвиток, як зазначено у словнику С.І.Ожегова [212], це процес закономірних змін, переходу від одного стану до іншого, перехід від старого якісного стану до нового, від простого до складного, від нижчого до вищого. З цього можна зробити висновок, що в основі розвитку лежить інноваційний процес - процес створення і засвоєння нового, процес руху до якісного нового стану. У Радянському енциклопедичному словнику [253, 1108] розвиток визначається як зміна матерії та свідомості, їх універсальної властивості, в результаті розвитку виникає новий якісний стан об'єкту - його складу або структури. Тому можна сказати, що розвиток змінює об'єкт (школу, дітей, вчителів, керівників).
Розвиток - це незворотна, спрямована, закономірна зміна матеріальних та ідеальних об'єктів. Як вказано у філософському енциклопедичному словнику [278, 561] тільки одночасна наявність всіх трьох вказаних властивостей виділяє процеси розвитку серед інших змін: зворотність змін характеризує процеси функціонування (циклічне відтворення постійної системи функцій); відсутність закономірності характерне для випадкових процесів (змін); при відсутності спрямованості зміни не можуть накопичуватися, тому процес втрачає характерну для розвитку єдину, внутрішньо взаємопов'язану лінію. Це визначення цінне тим, що містить специфічні ознаки розвитку, що відрізняють його від інших змін, тобто не кожна зміна є розвитком.
Брокгауз і Ефрон [45, 135] визначають розвиток як еволюцію, зміну, яка призводить до нового стану суб'єкта розвитку, підвищення його соціальної цінності. На основі цього визначення ми можемо сказати, що в ньому підкреслюється суб'єктивна природа розвитку соціальних суб'єктів. Із робіт останніх років, пов'язаних з поняттям розвиток, найбільш значущими в цій галузі є праці академіка М.М.Моїсєєва [197]. Основою його концепції про розвиток є взаємодія об'єктивних факторів: необхідності (закономірності) і невизначеності (випадковості), і тому розвиток будь-якого соціального об'єкта можна висловити на мові багатофакторної оптимізації.
З вище сказаного можна зробити висновок, що розвиток школи - це процес закономірних змін, переходу від одного стану до іншого, перехід від старого дійсного стану до нового, від простого до складного, від нижчого до вищого, це позитивна зміна самої школи, яка призводить до досягнення якісно нових результатів навчання, виховання і розвитку учнів; це перехід від минулого якісного стану до нового, тобто інноваційного процесу.
Аналізуючи процес втілення інновацій в школах, можна зробити висновок про те, що: виникла суперечність між змістом освіти, який швидко змінюється, та управлінням нею, що відстає за темпами вдосконалення; процес застосування нового багато в чому має стихійний характер, бо майже відсутні система та аналіз інновацій, не розглядаються питання впливу нововведень на управлінську діяльність, і, в результаті, страждає якість навчально-виховного процесу.
Нововведень в освіті зараз досить багато, але для того, щоб краще зорієнтуватися в них, необхідно розкрити як понятійний апарат "нове", "нововведення", "інновація", так і сутність, типи нововведень, механізм обґрунтованого вибору, технологію розробки і засвоєння нового, тобто науково-методичне та фінансове забезпечення застосування і реалізації інновацій у практиці роботи.
Проблема інновацій за своїм змістом є широкою, синтетичною і міждисциплінарною. Таке становище зумовлене тим, що інноваційна проблематика розвивається на перетині багатьох наук і це, звичайно, приводить до запозичення понять, смислових трактувань, мовних форм. Складний, єдиний і разом з тим розчленований в аналізі об'єкт інноваційної теорії - "нове", є узагальнюючим для різних змістів, конотацій, смислових зв'язків слів "нововведення", "інновація" тощо і вивчається в таких дисциплінах як лінгвістика, логіка, філософія, психологія. До компетенції лінгвістики належить аналіз значень новизни як мовного факту, значення нового в мові (у плані семантики новизни), логіки - як розумового (понятійного) процесу. Філософія і психологія досліджують онтологічні, екзистенційні і власне психологічні аспекти новизни у процесі пізнання об'єктивного світу. Словоформа "інновація" є транскриптом з грецького innovates (новинка, нововведення, зміна). Інновація - виникнення чогось нового, впровадження новизни, практичне використання технічних і технологічних досягнень. Онтологічне категорія "інновація" постає як предмет, процес, система, структура тощо. Саме поняття "інновація" вперше з'явилося в наукових дослідженнях культурологів ще в XIX сторіччі і означало впровадження деяких елементів однієї культури в іншу. Зазвичай ішлося про інфільтрацію європейських звичаїв і засобів організації в традиційні азійські й африканські суспільства.
До факторів управління процесом розвитку, які негативно впливають на інноваційний процес, належать: відсутність банку даних управлінських нововведень, які сприяють розвитку школи; невміння визначати шляхом аналізу (аналітичної діяльності керівництва) пріоритетні напрямки; відсутність перспективних розробок нових типів змісту управління; відсутність чітко сформульованого соціального замовлення управлінця і державних стандартів освіти; незнання психології управління інноваційними процесами в школі; обмеженість юридичних та економічних знань, що дають фінансово-правовий простір (із урахуванням нормативної бази для реалізації управлінських нововведень); відсутність чітких критеріїв визначення професійної придатності управлінців та психологічної сумісності працівників для реалізації кадрової політики у закладі.
Абсолютно очевидно, що будь-яка інновація пов'язана з оновленням, але не завжди нове дає позитивний результат в умовах конкретної школи, тих проблем, які перед нею стоять. Дуже часто вибір тих чи інш
- Київ+380960830922