Розділ 2
Клінічна характеристика обстежених хворих,
методи дослідження та статистичного аналізу
2.1. Клінічна характеристика обстежених хворих
У дослідження включено 259 хворих (154 чоловіка і 105 жінок) на ішемічну
хворобу серця (ІХС) в поєднанні з гіпертонічною хворобою (ГХ), ускладнених
серцевою недостатністю (СН) і різними аритміями. Вік обстежених хворих
коливався від 46 до 78 (середній вік - 63,0±0,8) років. Із них 163 пацієнти з
прогресуючим перебігом СН склали основний клінічний масив дослідження і 96
хворих із стабільною СН увійшли до контрольних груп.
Перебіг СН розглядали як прогресуючий у разі зростання симптомів хронічної СН і
збільшення її функціонального класу (ФК) протягом до двох місяців, що
характеризувалось появою набрякового синдрому, збільшенням задишки і зменшенням
толерантності до фізичного навантаження при виключенні випадків, коли
безпосередньою причиною прогресування СН слугувала тривала тахіаритмія.
Тривалість симптомів хронічної СН в обстежених групах коливалась від 4 до 15 (в
середньому – 8,1±0,7) років, термін прогресування ознак СН - від 12 до 40 (в
cередньому - 20,8±1,1) днів. ФК та стадію СН встановлювали згідно критеріїв
New-York Heart Association та рекомендацій Робочої групи з серцевої
недостатності Українського наукового товариства кардіологів (2003) на момент
обстеження хворих [6]. Відповідно до цих рекомендацій, в дослідження ввійшли
пацієнти з ІІ-IV ФК та І-ІІа стадіями СН.
Діагноз ІХС встановлювали на підставі клінічної картини стенокардії, наявності
перенесеного Q-інфаркту міокарда та даних стрес-тестів згідно до наказу МОЗ
України №54 (2002). Функціональний клас (ФК) стенокардії напруги визначали
ретроспективно до моменту прогресування ознак СН. Згідно цих вимог, у
дослідження ввійшли пацієнти з постінфартним кардіосклерозом і стабільною
стенокардією напруги І-ІІІ ФК.
Діагноз та стадію ГХ визначали за рекомендаціями об’єднаного пленуму
кардіологів та кардіохірургів України від 6-8 жовтня 1999 року [396]. Згідно
цих рекомендацій, в дослідження включені пацієнти на ГХ ІІ і ІІІ стадій.
Клінічний варіант аритмії встановлювали за даними попереднього та вихідного
клініко-інструментального досліджень згідно рекомендацій об’єднаного пленуму
кардіологів та кардіохірургів України від 6-8 жовтня 1999 року [396] та Робочої
групи з порушень серцевого ритму Українського наукового товариства кардіологів
(2002) [173]. Визначений варіант аритмії був покладений в основу розподілення
основного клінічного масиву хворих на п’ять клінічних груп. Характеристика
клінічних груп наведена в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Характеристика основних клінічних груп хворих
Клінічна група
Кількість хворих (%)
Клінічний варіант аритмії
32 (19,6%)
Часта СЕ
52 (31,9%)
Часта СЕ + напади СТ в анамнезі
34 (20,9%)
Часта ШЕ
21 (12,9%)
Часта ШЕ + напади ШТ в анамнезі
24 (14,7%)
Комбіновані аритмії
УСЬОГО
163 (100%)
Примітка. СЕ – суправентрикулярна екстрасистолія, СТ - суправентрикулярна
тахіаритмія/тахікардія, ШЕ – шлуночкова екстрасистолія, ШТ - шлуночкова
тахікардія
Так, до першої клінічної групи ввійшло 32 (19,6%) пацієнти з частою (більше 30
епізодів за одну годину моніторування) суправентрикулярною екстрасистолією
(СЕ). Тривалість аритмологічного анамнезу хворих першої клінічної групи склала
в середньому 1,9±0,3 років.
До другої клінічної групи ввійшли 52 (31,9%) пацієнти з частою СЕ і нападами
суправентрикулярної тахікардії/тахіаритмії (СТ) в анамнезі. Звертає увагу, що
серед різних варіантів СТ (рис. 2.1) достовірно (р<0,0001) переважала
пароксизмальна та персистуюча форми фібриляції/тріпотіння передсердь (ФП/ТП),
які спостерігались в 37 (71,2%) випадків. Тривалість аритмологічного анамнезу
хворих другої клінічної групи склала в середньому 5,3±0,4 років, частота
нападів СТ, яку визначали за останні півроку - один напад на 10,8±0,6 днів.
Рис. 2.1. Структура пароксизмальних аритмій у пацієнтів другої клінічної групи.
Примітки:
1. СТ - суправентрикулярна тахіаритмія/тахікардія, ФП/ТП –
фібриляція/тріпотіння передсердь;
2. р – відображена достовірність різниці відсотків між різними формами СТ за
критерієм ч2.
Третя клінічна група була представлена 34 (20,9%) пацієнтами з частою (більше
30 епізодів за одну годину моніторування) шлуночковою екстрасистолією (ШЕ)
різних градацій. Тривалість аритмологічного анамнезу в цій групі склала в
середньому 3,1±0,4 років.
До четвертої клінічної групи увійшов 21 (12,9%) хворий з частою ШЕ і нападами
шлуночкової тахікардії (ШТ) в анамнезі. Середня частота рецидивів ШТ у цій
групі склала - 1 напад в 33,4±4,6 дні, а середня тривалість аритмологічного
анамнезу - 1,8±0,4 років.
П’яту клінічну групу склали 24 (14,7%) пацієнти з комбінованими
(суправентрикулярні + шлуночкові) аритміями. Структура комбінованих аритмій
наведена на рис. 2.2. Звертає увагу, що серед усіх варіантів комбінованих
аритмій значно (р<0,042) частіше визначалась пароксизмальна і персистуюча ФП/ТП
у поєднанні з частою ШЕ (58,3%). Частота рецидивів ФП/ТП в цій групі склала в
середньому один напад у 14,8±2,2 днів, частота рецидивів ШТ – один напад у
41,1±4,9 днів, а тривалість аритмологічного анамнезу - 3,1±0,6 років.
Рис. 2.2. Структура комбінованих аритмій у пацієнтів п’ятої клінічної групи.
Примітки:
1. СЕ – суправентрикулярна екстрасистолія, ШЕ – шлуночкова екстрасистолія,
ФП/ТП – фібриляція/тріпотіння передсердь, ШТ – шлуночкова тахікардія;
2. р – відображена достовірність різниці відсотків між різними формами аритмій
за критерієм ч2.
Крім основних клінічних груп хворих, було сформовано три групи контролю. В
основу формування кон
- Київ+380960830922