РОЗДІЛ 2
КЛІНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ХВОРИХ
ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Характеристика обстежуваних контингентів
За період з 1998 року по 2007 рік на базі кардіологічного відділення №1 міської
клінічної лікарні №1 м. Вінниці нами обстежено 142 пацієнта із ХПАС у віці від
36 до 85 років (середній вік 52,71 ± 1,80 років) та 290 пацієнтів групи
порівняння з постінфарктним кардіосклерозом, не ускладненим ХПАС. 56 пацієнтів
із ХПАС було обстежено на етапі санаторно-курортного лікування в період
2003-2004 рр. у реабілітаційному відділенні санаторію “Хмільник” АТ
“Укрпрофоздоровниця”. Для вирішення окремих поставлених завдань проведено
обстеження в контрольній групі, яка складалась із 30 здорових осіб аналогічної
основній групі вікової категорії. Первинне обстеження хворих основної групи та
групи порівняння проводилось у стаціонарних умовах. Динамічне спостереження за
хворими, контроль за ефективністю лікування здійснювались через 2, 3, 6 і 12
місяців в амбулаторних умовах.
Верифікація діагнозу ХПАС проводилась на підставі міжнародних стандартних
критеріїв [42]: клінічної картини захворювання (напади загруднинного болю,
задишка при фізичному навантаженні і в спокої), анамнезу, даних ЕКГ (наявності
шлуночкового комплексу типу QS у грудних відведеннях), даних Ехо-КГ (збільшення
систолічного і діастолічного об’ємів лівого шлуночка серця, зниження
скоротливої функції міокарда, наявності ділянок гіпо-, а- і дискінезії в
потоншених, дилатованих ділянках лівого шлуночка, утворених після гострого
інфаркту міокарда, що локалізуються в міжшлуночковій перегородці і стінках
лівого шлуночка, візуалізації пристінкових тромбів у порожнині лівого
шлуночка); Ехо-КГ симптом “диму”(уповільнений рух крові в ділянці випинання).
27 хворим із ХПАС була проведена коронарографія на догоспітальному етапі
спостереження. У 36 пацієнтів діагноз ХПАС був верифікований також за даними
аутопсії.
Супутня патологія у хворих із ХПАС була представлена гіпертонічною хворобою,
цукровим діабетом, ХОЗЛ, пептичною виразкою шлунка та дванадцятипалої кишки,
жовчокам’яною хворобою та хронічним калькульозним холециститом, хронічним
панкреатитом, сечокам’яною хворобою та хронічним пієлонефритом, кістозним
ураженням нирок. Верифікація діагнозів супутньої патології проводилась за
допомогою клініко-лабораторних, біохімічних досліджень, ультразвукових методів
діагностики, фіброгастродуоденоскопії з біопсією матеріалу згідно “Протоколів
надання медичної допомоги”.
Лікування пацієнтів проводили відповідно до встановлених стандартів згідно
рекомендацій Європейського товариства кардіологів, Товариства спеціалістів із
серцевої недостатності (2001) та офіційного консенсус-документа провідних
експертів України з проблеми серцевої недостатності (2006). В якості засобів
цитопротекції в комплексному лікуванні використовували препарати мілдронат,
неотон та корвітин. 42 пацієнти із ХПАС у складі комплексної терапії хронічної
СН отримували препарат мілдронат (структурний аналог природного метаболіту
г-бутиробетаїну) виробництва АТ Гріндекс (Латвія), реєстраційне посвідчення №
UA/3419/02/01 (наказ МОЗ України № 384 від 01.08.05), перорально в дозі 1,0 г
на добу (по дві капсули 0,25 г двічі на добу) протягом 8-тижневої терапії. Усі
42 пацієнти почали отримувати мілдронат в умовах стаціонару. 30 пацієнтів з
даної групи продовжували отримувати мілдронат на етапі санаторно-курортного
лікування, інші 12 — в амбулаторних умовах. 21 пацієнт з ХПАС у складі
комплексної терапії хронічної СН отримував препарат неотон (дінатрієва сіль
фосфокреатину) виробництва Альфа Вассерман С.п.А. (Італія), реєстраційне
посвідчення № П.04.03/06262 (наказ МОЗ України № 154 від 04.04.03),
внутрішньовенно крапельно в добовій дозі 1,0 г на 50 мл води для ін’єкцій в
один прийом протягом 8 днів. 21 пацієнт з ХПАС у складі комплексної терапії
хронічної СН отримував препарат корвітин (комплекс кверцетину з
полівінілпіролідоном) виробництва ЗАТ НВЦ «Борщагівський хіміко-фармацевтичний
завод», реєстраційне посвідчення № Р.10.03/07465 (наказ МОЗ України № 476 від
14.10.03), в дозі 0,5 г на добу на 50 мл ізотонічного розчину натрію хлориду
внутрішньовенно крапельно один раз на добу протягом 10 діб. З 58 пацієнтів із
ХПАС, які не отримували цитопротекторних засобів, а лише традиційну терапію
хронічної СН (інгібітори АПФ, діуретики, антагоністи рецепторів ангіотензину,
в-адреноблокатори, дігоксин, антагоністи альдостерону, нітрати та антиагреганти
— аспірин або тиклопідин у разі протипоказань до аспірину), обирались пацієнти
до груп контролю.
Нами вперше був проведений епідеміологічний аналіз ХПАС у Східно-Подільському
регіоні, аналіз характеристики контингенту з ХПАС, у тому числі порівняно з
популяцією пацієнтів із постінфарктним кардіосклерозом та з урахуванням
супутньої патології, аналіз частоти виявлення ХПАС за патологоанатомічними
даними.
2.2. Методи дослідження
2.2.1. Загальноклінічні та лабораторні методи
Всім хворим основної групи та групи порівняння проводились загальноклінічні
обстеження (загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, аналіз периферічної
крові на вміст глюкози). З метою оцінки співвідношення ядерних елементів
периферічної крові за формулою Кальф-Каліфа [266] вилічувався лейкоцитарний
індекс інтоксикації (ЛІІ), який відображає стан неспецифічної резистентності.
ЛІІ = (4мі + 3ю + 2п + с)х(пл + 1)/(л + мон)х(е + 1),
де літерні позначення відповідають процентному вмісту формених елементів
крові: мі — мієлоцити,
ю — юні,
п — паличкоядерні,
с — сегментоядерні,
пл — плазматичні,
л — лімфоцити,
мон — моноцити,
е — еозінофіли.
Активніс
- Київ+380960830922