РОЗДІЛ 2
МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ ПОЗИТИВНОГО ІМІДЖУ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ЗАСОБАМИ ПАБЛІК РИЛЕЙШНЗ
2.1. Співвідношення понять: імідж,
репутація, авторитет
В Україні донедавна державне управління не розглядалося як окрема ланка діяльності. Однак переосмислення сутності держави, її основних функцій обумовило визнання державного управління як самостійного виду діяльності. У Класифікаторі видів економічної діяльності з 1 липня 1997 р. воно зафіксоване як один із двадцяти основних видів діяльності [70].
Державне управління є складною динамічною соціально-економічною і політичною системою, яка складається з підсистем й елементів різного рівня [156, с.68].
Державне управління - це, передусім, соціальне, політичне явище, це процес реалізації державної влади, її зовнішнє, матеріалізоване вираження, яке поза цим не існує [117, с.35].
Державне управління є одним із видів діяльності щодо реалізації державної влади; це полягає у практичному здійсненні організаційних, виконавчо - розпорядчих функцій по втіленню в життя вимог законодавства й здійснення на цій основі управлінського впливу [84, с.21].
Державне управління - це діяльність органів та установ усіх гілок влади з вироблення і здійснення регулюючих, організуючих та координуючих впливів на всі сфери суспільства з метою задоволення його потреб, що постійно змінюються [21, с.103].
Європейський підхід до вивчення державного управління ґрунтується на заснованій на праві традиції, яка визначає його галуззю юридичної правової науки.
У Франції вперше термін "державне управління" вжив Олександр Вів'єн у своїй праці, яка вийшла друком у 1845 р. - "Нариси про адміністрацію". В Німеччині державне управління традиційно розуміють як адміністративну діяльність, чітко регламентовану законом. Класик німецького адміністративного права Отто Майєр обґрунтовує теорію правової держави, в якій править закон і в якій упорядковане адміністративне право, що визначає зміст і межі державного управління.
Американський учений Фелікс Нігроу дає такі різновиди тлумачення державного управління: спільні зусилля певної групи в контексті держави; охоплення всіх трьох гілок влади - виконавчої, законодавчої, судової, а також їхнього зв'язку; відігравання важливої ролі у формуванні державної політики (відтак державне управління є частиною політичного процесу); істотна відмінність від приватного управління [196, с.24].
Таким чином, державне управління - явище універсальне й притаманне усім державам. Проте його розуміння в різних країнах є досить неоднаковим. Причини, на нашу думку, починаються у площинах історичних, політичних, економічних і продовжуються в культурних, ментальних, географічних. Однак спільним у всіх наведених поняттях державного управління і це відзначають усі науковці є те, що воно являє собою владну, організуючу діяльність держави, її органів, у результаті якої виникають управлінські відносини.
Отож, саме однією з форм, за допомогою яких і реалізує держава свою владну комунікативну діяльність із громадськістю, є паблік рилейшнз. І саме в такий спосіб, на нашу думку, має бути організована комунікація органів державного управління із суспільством, як це видно з рис.2.1.
Рис.2.1. Організація руху інформації
Формування позитивного іміджу та авторитету органів державного управління у суспільстві повинно здійснюватися на професійно побудованих контактах відділу ПР з аудиторією.
Слово "імідж" походить від англійського "image" і перекладається як "образ, зображення, відображення, подоба". Різні джерела й різні автори по-різному трактують поняття "імідж". В одних авторів він тлумачиться, як образ у суспільній думці, в інших - як цілеспрямоване, сфокусоване уявлення організації, котра забезпечує стійкий стан у середовищі. "Імідж" від латинського слова "imitari" означає імітувати. Імідж - це, фактично, штучна імітація або презентування зовнішньої форми особи або об'єкта.
Імідж - це форма комунікації для впливу на свідомість людей. Він характеризується: по-перше, кількістю людей, які знайомі з інформацією про об`єкт (людину, установу, послугу та ін.), по-друге, характером ставлення до цього об`єкта [109, с.204].
Отже, якщо розуміти імідж як зв'язок об'єкта з цільовою аудиторією, то стає очевидним, що імідж є керованим інструментом впливу на поведінку громадськості, а в результаті - і на її ставлення до нього.
У нашому переповненому інформацією світі імідж є звичайним продуктом переробки величезних пластів інформації. За всю історію людства ще не було такої високої концентрації іміджів та насиченості візуальних повідомлень [87, с.305].
Зараз під іміджем розуміють образ діяча чи суспільного інституту, який сформувався у суспільній свідомості. Звідси походить іміджелогія - наука, що вивчає проблеми формування і створення образів суспільних інститутів (держави, політичних партій, установ) та окремих лідерів, розробляє сукупність прийомів, технологій і засобів формування у суспільній свідомості відповідних образів реальних суб'єктів політики, влади.
Шлях становлення іміджелогії як науки сягає давнини. Проблеми створення ідеальної держави, позитивного образу її керівників розглядалися протягом майже всієї історії людства, від моменту виникнення держави як такої.
У свідомості людини існує певне уявлення про іншу людину з певним арсеналом якостей, що бачаться лише нею (суб'єктивний фактор), і це уявлення називається "імідж" [63, c.204]. Імідж об'єктивно існує як загальна категорія, що складається із суб'єктивних оцінок оточуючих. Це явище властиве всім без винятку суб'єктам та об'єктам як реальності, так і уявного світу. Він базується на психологічних властивостях людського мозку, сприймає та образно віддзеркалює реалії. Імідж - складна багатогранна категорія, складові якої взаємопов'язані і "працюють" на єдину ціль, сприймаються лише сукупно. Скільки людей - стільки й видів іміджу. Залежно від цілей, імідж може бути як позитивним, так і негат