РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЬ
Робота виконувалась впродовж 2002-2007 рр. на кафедрі мікробіології і вірусології Луганського НАУ, в Луганській обласній державній лабораторії ветеринарної медицини, а також у 8 господарствах: 7 Луганській області (СТОВ "Степове" Слов'яносербського району, ТОВ "Моноліт" Новопськовського району, ФГ "Мрія" і ВАТ "Старобільський елеватор" Старобільського району, СТОВ "Україна" Марківського району, Племзавод ім. Літвінова" Слов'яносербського району, ТОВ "Агро-Мета" Мiловського району), 1 - в Донецької області ТОВ АФ "Бешевський".
Досліджувалися свині різних вікових груп: свиноматки, кнури, абортовані плоди, мертвонароджені, поросята різних груп (0-2, 2-4 та відгодівельна), корми, вода та змиви із навколишнього середовища.
Проведено бактеріологічне дослідження 190 об'єктів (676 проб): внутрішніх органів загиблих свиней - 54 голови (540 проб патологічного матеріалу); у тому числі 4 свиноматок, 4 абортованих плодів, 5 мертвонароджених, 24 підсисних поросят, 14 поросят групи відлучення, 3 - групи відгодівлі; 96 проб фекалій, у тому числі 40 - від свиноматок, 15 - поросят відгодівельної групи, 25 - групи відлучення, 15 - підсисних поросят, 1 - кнура, а також по 5 проб дерті, комбікорму, води з колодязя, свердловини, змивів із напувалок, стін, годівниць, станків.
Для посмертної бактеріологічної діагностики із трупів тварин відбирали кров із серця, шматочки паренхіматозних органів (легенів, печінки, селезінки, нирки, лімфатичних вузлів - бронхіальні, середостінні, мезентеріальні), трубчасту кістку.
Для прижиттєвої бактеріологічної діагностики у хворих тварин відбирали та досліджували проби фекалій.
З метою виявлення механізмів передачі збудника кишкового ієрсиніозу проводили бактеріологічне дослідження комбікормів, дерті, води та змивів з об'єктів зовнішнього середовища.
Проби фекалій та змивів з об'єктів навколишнього середовища відбирали за допомогою ватних тампонів, змочених в стерильному буферному або фізіологічному розчині. Тампони монтували на дерев'яну паличку або дротину, пропущену через пробку, після чого вставляли у пробірку і стерилізували. Потім в кожну пробірку наливали по 2 см3 попереднього середовища накопичування (ФБР рН 7,4-7,6). Безпосередньо перед взяттям змиву тампон зволожували, нахиляючи пробірку, залишок вологи віджимали об стінку пробірки. Тампонами протирали поверхню слизової оболонки прямої кишки і ануса або поверхню різних об'єктів зовнішнього середовища (поїлки, станки, стіни, підлога та ін.). Змиви із зовнішнього середовища відбирали з площини 10 см2; негайно поміщали їх в пробірку з середовищем (ФБР рН 7,4-7,6), доставляли в лабораторію і ставили в холодильник при температурі 4 оС; потім періодично проводили висіви на диференціально-діагностичне середовище Ендо з інтервалом 3-5 діб протягом місяця.
Внаслідок того, що ізоляція ієрсиній при безпосередньому посівi матеріалу на щільне середовище не завжди була успішною, для більшої ефективності вдавалися до методу "холодового" збагачення. Шматочки органів з дотриманням умов асептики гомогенізували в стерильній ступці і додавали ФБР у співвідношенні 1:10. Суспензію поміщали в холодильник за температури 4 оС, де витримували до 30 діб, періодично проводили посіви через кожні 3-5 діб на середовище Ендо. Підозрілі колонії відсівали на стерильні середовища (МПБ, МПА) і проводили подальше дослідження по ідентифікації та вивченню патогенності для білих мишей.
Перед розведенням фосфатно-буферним розчином частину гомогенізату набирали в стерильний шприц і вводили його внутрішньочеревно трьом білим мишкам по 0,25 см3. У випадку загибелі мишей їх розтинали та робили висіви на МПБ, МПА, середовище Ендо. Одержану культуру ідентифікували та визначали чутливість до антибактеріальних препаратів. Типування ієрсиній за антигенним складом проводили за допомогою набору для серологічної діагностики (ІЕКВМ УААН, м. Харків, ТУ У 46.15.091-95 "Набір компонентів для серологічної діагностики ієрсиніозу тварин").
Дослідження кормів проводили за методикою, рекомендованою Хейфець М.А. і Закордонець В.С. [167]. Проби комбікормів відбирали ложкою в стерильну банку з загального об'єму з 15-20 місць. Ложку перед кожним відбором проби протирали спиртовим тампоном та обпалювали. У лабораторії проби старанно перемішували і наважку вагою 10 г поміщали у флакон, заливали 50 см3 ФБР.
Проби води відбирали в стерильні флакони з кранів, розташованих у тваринницьких приміщеннях. Для бактеріологічного дослідження 5 см3 цієї води висівали в 50 см3 ФБР.
З кожного об'єкта робили по два висіви: одну частину залишали при кімнатній температурі (22 оС), другу поміщали в термостат за 37 оС. Залишки ФБР з патматеріалом ставили в холодильник за температури 4 оС на 30 діб, періодично робили висіви кожні 3-5 днів на середовище Ендо [7]. Через 24 і 48 годин посіви переглядали. Підозрілі колонії відсівали на середовище Олькеницького, МПБ, МПА і проводили подальше дослідження по їх ідентифікації за біохімічними властивостями [96] класичним методом з використанням середовищ Гісса і СІБ (Нижньоновгородське підприємство по виробництву бактерійних препаратів, м. Нижній Новгород, Росія) [154, 158].
Культурами ієрсиній, які були отримані з будь-якого об'єкта дослідження, заражали внутрішньочеревно по 3 білі миші вагою 14-16 г, змивом з добової агарової культури у дозі 500 млн. м. т.
Вивчення чутливості культур ієрсиній до антибактеріальних препаратів проводили за загальноприйнятим методом дифузії в МПА на чашках Петрі з використанням фабричних дисків [4].
Для проведення серологічних досліджень сироваток крові використовували РА з кишковоієрсиніозним діагностикумом сероварів О3, О6.30 і О9 (ІЕКВМ УААН, м. Харків, ТУ У 46.15.091-95 "Набір компонентів для серологічної діагностики ієрсиніозу тварин"). Постановку реакції виконували у відповідності до настанови щодо її застосуванню.
З метою вивчення антагоністичної активності культур ієрсиній застосову