РОЗДІЛ 2
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СТАНДАРТИЗАЦІЇ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ОРГАНАХ МІСЦЕВОГО
САМОВРЯДУВАННЯ
2.1. Загальні підходи до побудови системи управління якістю в органах місцевого
самоврядування
Упродовж всієї історії людства якість товарів і послуг завжди мала велике
значення. Першочерговою метою виробників, торговців і вільних ремісників
традиційно виступала пропозиція покупцям доброякісних товарів і послуг. Для
цього застосовувалися різні стратегії і концепції. У найпростішій формі якість
забезпечувалася вже за тисячі років до нашої ери. У Давньому Китаї існували
стандарти з якості виготовлення чайного паперу, порцеляни й інших виробів.
Єгиптяни застосовували для будівництва пірамід вимірювальну техніку, а в
середні віки цехи брали на роботу так званих “майстрів-доглядачів”, завданням
яких була перевірка товарів, призначених для продажу.
Коли в кінці ХІХ століття підприємства почали виходити на національні ринки з
продукцією масового виробництва, постала об’єктивна необхідність у експертах з
підготовки роботи, виробництва і збуту. Саме керівництво підприємств не могло
далі самостійно забезпечувати необхідну якість продукції. У зв’язку з цим
збільшилася потреба в консультантах по управлінню. Найвідомішим серед них став
американець Фредерік Уінслоу Тейлор. Його ім'я було тісно пов'язане з “науковим
управлінням”, революційним рухом, метою якого було запобігання марнотратству за
допомогою ретельного контролю роботи. Розчарувавшись в неефективності фабрик,
що, на його думку, була викликана недостатністю підготовки робочої сили і її
повільними темпами роботи, Тейлор виробив рішення для усунення цих причин. За
допомогою введення обліку часу і навчання прийомам роботи, інтенсивного поділу
праці за функціями і акордній оплаті, фабрики мали були знову працювати
ефективно і економічно. Почався період так званих “виробничих майстрів”.
Предметом поділу праці по Тейлору була, зрозуміло, і перевірка якості. Завдяки
системі Тейлора ввійшли в практику поняття верхньої та нижньої межі якості,
полюси допуску, технічні засоби у вигляді прохідних і непрохідних калібрів. Це
було задачею “майстрів-контролерів” і їхніх підрозділів з контролю якості.
Вказана система дозволила розділити продукцію на якісну та дефектну. Вона дала
можливість побудувати замкнутий механізм керування якістю, використовуючи
економічні й адміністративні санкції у відношенні робітників, що допускають
брак. Основні риси розроблених Тейлором елементів і принципів організації праці
дотепер маються в структурах багатьох підприємств, заводів і цілих галузей
[1].
У першій половині минулого століття перевірка якості була значно вдосконалена
за допомогою статистики, особливо за допомогою плану проведення вибіркових
проб. Застосування науково обґрунтованих методів статистичного контролю якості
почав у США з 1924 р. доктор Уолтер Ендрю Шухарт, який працював тоді інженером
у компанії Веll Теleрhоnе Laboratories, що ввела і дотепер застосовує названі
його ім'ям карти регулювання якості. Вказаний крок став першим в управлінні
якістю у тому вигляді, у якому воно існує дотепер. За допомогою застосування
статистичного контролю процесів стала можлива перевірка кожної окремої частини
процесу. У 1931 р. Шухарт опублікував звіти про "Соntrol Сhart". Кульмінацією
їх розвитку стало застосування статистичних методів на оборонних підприємствах
США під час Другої світової війни. Необхідно зауважити, що сьогодні керування
якістю на виробництві будується не на основі емоцій, відчуттів і інтуїції
керівників, а на основі фактичних даних, одержанням, обробкою і представленням
яких у зручній формі для прийняття рішень і займаються статистичні методи
[34].
Продовжувачем справи Шухарта став доктор В. Едвардс Демінг, “батько менеджменту
якості”. Демінг розробив більш точне використання статистичних методів. За
допомогою визначення і мінімізації розподілу невідповідностей йому вдалося
скоротити витрати на невідповідності(дефекти). Багато років тому Демінг також
розробив філософію управління, що стала відома як “14 пунктів менеджменту по
Демінгу”. Часто керівники вважають, що збільшення вимог до якості приводить до
зниження продуктивності і підвищенню витрат. Очевидно, що на першому етапі це
може мати місце. Стратегія якості - це спосіб підвищення продуктивності і
зменшення витрат. Доктор Демінг у своїх лекціях про статистичний контроль
якості в Японії та стратегію якості пояснює за допомогою рис. 2.1:
Рис. 2.1. Стратегія якості
Послідовником Демінга став доктор Дж-М.Джуран, що був працівником Western
Еlectric, виробничого підприємства Веll Теleрhоnе. Його роботи відрізняються
особливою різнобічністю, він розробив для проектів по поліпшенню якості і
наступної стабілізації системний метод, що поширився в усьому світі під назвою
“Juran Trilogy”.
Демінг і Джуран заклали в 50-ті рр. основу для потужного розвитку японської
якості. Обидва фахівці, з їх досвідом, запасом знань у сфері управління якістю
не отримали визнання в американській промисловості, цілком спрямованої на
керування витратами. Лише пізніше, у 80-ті рр., їх досягнення почали визнавати
і на батьківщині в США [45].
Необхідно зауважити, що етап розвитку системного, комплексного управління
якістю не пройшов повз Радянський Союз. Тут було створено багато вітчизняних
систем і одна з кращих серед них - система КАНАРСПІ (якість, надійність, ресурс
із перших виробів), що суттєво випередила свій час. Автором системи був
головний інженер Горьківського авіаційного заводу Т.Ф.Сейфи. Він одним з перших
зрозумів роль інформації і знань у керуванні якістю, переніс акценти
забезпечення якості з виробництва на проектування, велике значення надавав
в
- Київ+380960830922